Бер 102011
 

Прийняття Закону України “Про захист персональних даних” від 01.06.101 і набрання ним чинности (01.01.11) спричинило у суспільстві зрозумілу стурбованість, пов’язану, зокрема (і мабуть передусім) з такими питаннями:

1. Чи не ставить цей Закон поза законом наукову діяльність, визначаючи, що “використання персональних даних2 в історичних, статистичних чи наукових3 цілях може здійснюватися лише в знеособленому вигляді” (п.9 ст.6)?

2. Чи не саботує цей Закон громадянський контроль за владою і владцями, стверджуючи (п.6 ст.6), що “обробка персональних даних про фізичну особу” може здійснюватися лише за її згодою або у випадках, “визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини”.

Як виглядає, дотепер підставою для суспільно-помітних чи тим біль суспільно-резонансних атак на свободу отримання та поширення інформації Закон “Про захист персональних даних” не став. Проте сумний і травматичний вітчизняний досвід свідчить, що на сплюндрованому правовому полі України деякі сплячі до пори норми4 можуть стати мінами сповільненої дії, спрацьовуючи у момент “доцільности” – чи політичної чи ще якоїсь. А враховуючи, що з трьох нових “інформаційних” законодавчих актів5 саме цей апріорі має певним чином заважати свободі, а не сприяти, першим в черзі на дослідження конструкцій і відповідно, на деконструкцію є саме цей Закон. Котрий мені виглядає у чомусь подібним до російського бунту: як не “бессмысленным и беспощадным”6, так “беспощадно бессмысленным”.

Для всіх співвітчизників, зацікавлених у реалізації права на інформацію та у громадянському контролі за владою я, в контексті сказаного, маю кілька новин і всі вони – добрі.

ПЕРШЕ: ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ У НАУЦІ, ОСВІТІ ТОЩО.

Відповідно до ст.1 Закону “Про захист персональних даних” він взагалі не поширюється (про що детальніше буде далі), зокрема, на діяльність зі створення баз персональних даних “професійним творчим працівником – для здійснення творчої діяльности”.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” від 07.10.97: “Професійний творчий працівник – особа, яка провадить творчу діяльність на професійній основі, результатом якої є створення або інтерпретація творів у сфері культури та мистецтва, публічно представляє такі твори на виставках, шляхом публікації, сценічного виконання, кіно-, теле-, відеопоказу тощо та/або є членом творчої спілки, та/або має державні нагороди за діяльність у сфері культури і мистецтва.
Творча діяльність – індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність”
.

Звертаючись до підпункту 6 пункту 1 ст.1 Закону України “Про культуру” від 14.12.10, читаємо культура – сукупність матеріального і духовного надбання певної людської спільноти (етносу, нації), нагромадженого, закріпленого і збагаченого протягом тривалого періоду, що передається від покоління до покоління, включає всі види мистецтва, культурну спадщину, культурні цінності, науку, освіту та відображає рівень розвитку цієї спільноти”.
Слід зазначити, що Закон “Про культуру” у визначенні сенсу поняття “культура” має безумовний пріоритет як, по-перше, спеціальний законодавчий акт, а по-друге – як акт, прийнятий пізніше ніж Закон “Про захист персональних даних”, до того ж стверджуючи, що “до приведення законів, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону”.

Таким чином, Закон “Про захист персональних даних” взагалі не регламентує і ніяк не обмежує діяльність зі створення баз персональних даних науковцями та освітянами – для їхньої “творчої діяльности” у газулі освіти чи науки (у т.ч. історичної) – як частини культури.

ДРУГЕ: ЩОДО ДОСТУПУ ДО ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ, РІЗНОМАНІТНИХ КАНДИДАТІВ НА ПУБЛІЧНІ ПОСАДИ ТА, ВІДПОВІДНО – ЩОДО ГРОМАДЯНСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВЛАДОЮ.

1. Відповідно до п.4 ст.5 Закону, “персональні дані фізичної особи, яка претендує зайняти чи займає виборну посаду (у представницьких органах) або посаду державного службовця першої категорії, не належать до інформації з обмеженим доступом, за винятком інформації, яка визначена такою відповідно до закону”.

Отже, за визначенням є відкритою інформацією:

а) персональні дані всіх співгромадян, котрі активно прагнуть нашого електорального визнання, кандидуючи на будь-яких виборах до будь-яких представницьких органів чи на таких посадах вже перебувають (укупі, ясна річ, з керівництвом Верховної Ради та її комітетів);

б) персональні дані “перших заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Уряду України, їх перших заступників, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступників керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, інші прирівняні до них посади”, а також кандидатів на ці посади (всіх їх віднесено до першої категорії державних службовців за абзацем першим частини другої ст.25 Закону України “Про державну службу”).

2. Пункт 3 ст.6 чинного Закону України “Про Кабінет Міністрів України” від 07.10.10 передбачає (на мій погляд, абсолютно безпідставно), що “посади членів Кабінету Міністрів України належать до політичних посад, на які не поширюється < …> законодавство про державну службу”. Проте звернемося до інших законодавчих актів:

– за статтею 30 чинного Закону України “Про інформацію” від 02.10.92 до інформації з обмеженим доступом (“конфіденційної інформацїі, що є власністю держави”) не можуть бути віднесені, зокрема, відомості про факти порушень прав і свобод людини, незаконні дії органів державної влади та їхніх посадових осіб;

– тотожні норми містяться і в новій редакції Закону “Про інформацію”, котра набере чинности з 10.05.11;

– там саме у ст.29 інформація, котра забезпечує “реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману”, класифікується як “суспільно-необхідна інформація”;

– обидві редакції цього Закону наголошують, що відкритою інформаціює є “інформація, доступ до якої відповідно до законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути обмеженим”, при цьому відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод будь-які обмеження права одержувати і поширювати інформацію мають бути “необхідними в демократичному суспільстві”.

Абсолютно очевидно, що персональні дані членів Кабінету Міністрів України як осіб, котрі мають істотний вплив на державну політику і питання національної безпеки, можуть свідчити про незаконні дії, можливість порушення прав людини, введення громадськости в оману, тобто є суспільно-необхідною інформацією і обмеження доступу до них не може бути “необхідним у демократичному суспільстві”. Право громадськости знати переважає можливу шкоду від поширення таких відомостей. Те ж саме, тільки ще більшою мірою, стосується і персональних даних президента України.

Закон “Про захист персональних даних” не ставить шукачів, зберігачів та поширювачів інформації про посадовцяв чи кандидатів на посади у гірше становище, ніж це передбачено зараз Конституцією України та іншими законами.

Кандидуючи на виборну посаду (у представницьких органах) або посаду державного службовця першої категорії, посаду члена КМУ або посаду президента України, чи таку посаду вже щасливо займаючи, громадянин, умовно кажучи, залишає на вішалці у передпокої до свого кабінету значну частину свого права на приватність: його персональні дані стають відкритою інформацією.

ТРЕТЄ: ЩОДО ЗАСАДНИЧОГО “ІМУНИТЕТУ” ВІД ДІЇ ЗАКОНУ “ПРО ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ”.

Відповідно до ст.1 Закону “Про захист персональних даних” він взагалі не поширюється на діяльність зі створення баз персональних даних:

а) “професійним творчим працівником – для здійснення творчої діяльности”;
б) “журналістом – у зв’язку з виконанням ним службових чи професійних обов’язків”;
в) “фізичною особою – виключно для непрофесійних особистих чи побутових потреб”
.

а) З творчими працівниками ми вже з’ясували вище, але принагідно, у “творчому контексті” – про журналістів. Три “профільні” закони визначають журналіста так:

“журналістом редакції друкованого засобу масової інформації відповідно до цього Закону є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням” (абзац перший ст.25 Закону України “Про друковані засоби масової інформації” від 16.11.92);

“журналіст інформаційного агентства – це творчий працівник, який збирає, одержує, створює та готує інформацію для інформаційного агентства і діє від його імені на підставі трудових чи інших договірних відносин з ним або за його уповноваженням” (абзац перший ст.21 Закону України “Про інформаційні агентства” від 28.02.05);

“телерадіожурналіст – штатний або позаштатний творчий працівник телерадіоорганізації, який професійно збирає, одержує, створює і готує інформацію для розповсюдження” (абзац сорок сьомий ст.1 Закону “Про телебачення і радіомовлення” від 21.11.93).

Відповідно, журналісти самі по собі є ще і “творчими працівниками”, і принаймні ті з них, хто висвітлює тематику мистецтва, науки, освіти (див.вищезгадані норми Закону “Про професійних творчих працівників…” та Закону “Про культуру”), мають ще і додаткову законнy підставу не зважати у своїй діяльности на Закон “Про захист персональних даних”.

б) Втім, з журналістами і так все зрозуміло. Закон “Про захист персональних даних” у вищезгаданій статті 1 сам прямо і однозначно свідчить, що взагалі не регламентує і, відтак, взагалі не обмежує створення ними баз персональних даних (будь-яких) для використання у своїй, себто журналістській, діяльности.

в) Найцікавіше і, на мій погляд, найсуттєвіше – щодо непоширення Закону “Про захист персональних даних” на діяльність фізичних осіб зі створення баз персональних даних “виключно для непрофесійних особистих потреб”.
Що є “особистими потребами” громадян України? Напевно, у кожного – по різному, але є і дещо спільне, визнане на найвищому правовому рівні.

Три “золоті статті” (3, 5, 19) формулюють (на практиці не формують, але це вже інша тема) засадничі принципи взаємовідносин громадян з державою:

– суверенність [стосовно держави, державної влади] статусу народу (громадян),

– обмеженість діяльности держави в особі її посадовців та органів нормами Конституції і законів,

– пріоритетність прав і свобод людини як головних цілей існування держави як такої,

– відповідальність держави перед людиною за свою діяльність.

Безсумнівно, що відповідальність одного суб’єкта перед іншим передбачає належну обізнаність другого щодо діяльности першого, є обумовленою такою обізнаністю.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ст.10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікована Україною 17.07.97) будь-які обмеження свободи “одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади” мають бути “необхідними в демократичному суспільстві”, а у статті 1 Конституції Україна визнала себе (напевно що надто оптимістично) саме “демократичною правовою державою”, тож висновок є очевидним. До “особистих потреб” українців належить обізнаність про діяльність держави, її органів та посадовців в обсязі, необхідному для:

а) реалізації своїх прав, свобод, законних інтересів,

б) контролю народа-суверена за найманим працівником-державою,

в) притягнення держави до відповідальности у разі дефолту з її боку.

Втім, сама держава вже визнала це (можливо несвідомо) у новій редакції Закону України “Про інформацію”, яка набирає чинности з 10.05.2011, де до “суспільно-необхідної інформації” віднесено, зокрема, інформацію, котра забезпечує “реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману”.

Таким чином, Закон “Про захист персональних даних” взагалі не поширюється на створення громадянами України баз персональних даних державних службовців і політиків – у тому обсязі, котрий є розумно необхідним для оцінки діяльности конкретного чиновника на державній посаді, її відповідности законам, дотримання антикорупційного законодавства тощо чи то для здійснення усвідомленого електорального вибору, оскільки обізнаність про таке є “особистою потребою” громадянина демократичної держави (або ж держави, котра принаймні так назвалася). Ба більше – питанням національної безпеки7.

Передбачаючи, що такий висновок може бути сприйнято владоможцями і “політикумом” на багнети, а вітчизняною фемідою – без належного розуміння, заздалегідь висловлю впевненість, що у Європейського суду з прав людини, до якого неодмінно все частіше звертатимуться українці у разі порушення їхнього права на інформацію, розуміння куди більше, а багнети – набагато гостріші8.

Олександр Северин, к.ю.н.

****

Примітки:

1 Авторства колективу нардепів: О.Шевчук, В.Литвин, В.Полохало, К.Самойлик (“за” – 355 голосів, “проти” – 0, “утрималися” – 0, “не голосували”- 61).

2 За ст.2 Закону “Про захист персональних даних” “персональні дані – відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована”.

3 Розмежування “історичних цілей” від “наукових” залишимо на сумлінні авторів закону.

4 Так, наприклад, переважно сплять безпробудним сном в очікуванні якоїсь ситуативної доцільности, декларативні норми Господарського кодексу України, без якого господарство України без усяких сумнівів могло б пречудово обійтися

5 Закон України “Про захист персональних даних” від 01.06.10, Закон України “Про інформацію” в редакції від 13.01.11, Закон України “Про доступ до публічної інформації” від 13.01.11.

6 На конспірологічні думки про зумисну приховану “беспощадность” Закону “Про захист персональних даних” наштовхують, скажімо, норми пп.2 п.2 ст.21, за якими особа не повідомляється про передачу її персональних даних третій особі, якщо це відбувається у разі “виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування своїх повноважень, передбачених законом”, за чим вимальовується перспектива створення владою якоїсь єдиної бази всіх наших з вами “персональних даних”

7 За ст.1 Закону України “Про основи національної безпеки” від 19.06.03 національна безпека це, зокрема: “захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави < …>, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, < …> забезпечення свободи слова…”.

8 У цьому (зокрема) зв’язку мені видаються надмірними екзальтаціями гучні радощі у журналістському та НУО-шному середовищі з приводу прийняття багатостраждального та багатопіарного Закону “Про доступ до публічної інформації”, рівно як і не дуже доречним погляд на цю подію як на вікопомний “успіх громадянського суспільства”. Стаття 10 ЄКПЛї (рівно як і ст.34 Конституції України) не змінилася, ЄСПЛ нікуди не подівся, його дотична практика – теж, а саме по собі нове законодавство ніяк не збільшує кількість громадян, готових статтю 10 і практику ЄСПЛ в Україні імплементовувати власними зусиллями. Тому з фанфарами я б радив зачекати до якихось справжніх успіхів, себто до фактичного покращення стану з доступом до інформації в Україні.



Print Friendly, PDF & Email

  1 коментар to “Правові (де)конструкції: Закон “Про захист персональних даних””

  1. >>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>
    !!! АРХИВАЖНО, ИМЕЮЩИМ МОЗГИ: …о Законе Про защиту персональных данных.
    __В Украине это Закон «Про захист персональних даних», дейтсвующий с 1 января 2012 года; в России его вариация – Федеральный закон «О персональных данных» N 261-ФЗ.

    __Прелюдия: Как то обратил внимание что на очередном счёте от Укртелекома появилось «пропонування» явиться для подписи согласия на обработку и использование персональных данных. Поначалу отмахнулся – нафиг мне это, но повторно попавшись на глаза и набив в поисковике охренел: это обязательно везде и всем, иначе все и вся – будут просто вынуждены например отключить «предоставление услуг связи», попросту говоря заберут купленный и заработанный годами труда родителей домашний номер ! Живя в квартире – жду и от остальных служб подобного новогоднего “подарка”… Поразмыслив вижу что при отказе неподписью – прийдётся, сидеть без «предоставления услуг электричества» – в темноте, и опорожняться …на лесничной площадке/в кустах, позже обойтись без «предоставления услуг воздухо-постачання». Про заработок… вообще. Да и Интернет гудит, но скорее как правильно оформить, а не как массово отказаться, тем более что всё происходит с кучей нарушений …требующими их.
    __Нет, я иллюзий в принципе не испытываю – все эти базы данных и без моего спроса, и без разрешения нашей «чесний Ради», нашими забугорными “друззями” давно используются. Другое дело что какой то осадок неприятный …с людей требуют дачи («добровольного») разрешения – но, даже возможности отказа у них нет(всё паредусмотрели, благо опыт с ИИН у них есть): знайте место, быдло-гои ! Тем более – большинство именно так и ведут себя, равнодушно шагая на бойню; как в 1917-тых – сначала по домам, а потом строем – в ЧК-бойню(в т.ч.в пер.).
    __- Подумалось тогда – явно приучают население к безвариантному «пропонуванню» «дачи согласия» на «вступление куданибудь», затем «пропонування» «дачи согласия» на взятие имплант-чипов, альтернативно – штрихкод на лбу/руке (куда без них, «конечно же к сожалению», «вступить» «там» нас не смогут)…
    —+—
    Смотрю и вижу советы доброжелателей:
    __Приблизительный вариант заявления об отказе от обработки персональных данных для предъявления на работе, за телефонные услуги, и т.д.:
    Заява.
    __Я ….. стосовно надання мною згоди на обробку персональних даннях для цілей ведення бухгалтерського податкового, та кадрового обліку,

    Для інших цілей я не даю згоди на обробку моїх персональних даних. Дата ….. Подпись …..
    —+—
    Вот только, этого и достаточно. Подобным разрешением (в соотв.с мин.ст.14 этого Закона)человек позволит передавать почти любые конфиденциальные данные о себе(и своих [будущих]детях) нашим (даже)зарубежным врагам(в ч.н.шенгену, православные-верующие поймут о чём я…) – ЗАКОННО(подр. – ниже). В ч.н.для ЗАКОННОЙ ИХ ОБРАБОТКИ УЖЕ ИМИ!(против нас же, понятно).
    Уже сейчас, без возможности отказа нами от дачи («добровольного») разрешения – что же говорить о вообще невозможности этого в дальнейшем.
    __Даже, просто с позиции обороны страны – этот «невинный» закон позволяет (В РЕАЛЬНОМ ВРЕМЕНИ(!) и ещё И НА ЗАКОННЫХ ОСНОВАНИЯХ(!)) передавать все сведения о тебе и твоём окружении – врагам наших стран! Включая твоё/семьи временное местопребывание(напр.в гостиницах, больницах, в самолёте, на работе, в пути [в машине], в туалете, и я не шучу… – напомню НА ЗАКОННЫХ ОСНОВАНИЯХ), а теперь представь как в этих условия вести оборону страны военным… !!! Именно для этого и нужен этот закон (а, не для какой то там обработки твоих данных “местной санслужбой”, к тому же и без того – столетие успешно работавшей), не считая конечно христианского апокалиптического вопроса, для не верующих понятно мало значения имеющего.
    __Янукович(&Ко: часть элиты, и даже не будем забывать – его поставивший как бы в оппозиционеры себе(для масс) – Путин; его “заслуги” для страны впрочем и без Януковича можно долго перечислять, и – тоже подписавший эквивалентный закон в Росии{N 261-ФЗ}…) этим законом официально расписался в своей предательской сути(читай трибунал по нём плачет). (Заметь, автор этого – вовсе не “оранжевист”…). Хоть, до этого и так [всем] было ясно что Янукович/Путин иностранный агент(им.ввиду негласная сдача страны нашим ДРЕВНИМ, военным- и даже в мирное время – однозначно политическим-, врагам – под предлогом союзных тренирок, сокращения армии, итд), но этот его закон – однозначно официальная сдача. Приехали. Это куда круче танков НАТО на Красной площади. И особенно – потому что так не выглядит!!!

    __Вопрос: Почему это так важно ? [Вот я например “всеми ногами” за НАТО (готов им Родину не то что продать, а и доплатить – другими).] Почему столько шуму о каких то там несекретных данные: ФИО, адрес и т.п. ?
    __Ответ: Потому что они конфиденциальные. Важность их и дальнейшего пребывания таковыми… – для личной безопасности каждого, включая будущие поколения, и особенно – страны в целом, не стоит недооценивать! На Западе эта тема серьёзна проработана, благодаря борьбе с корпоративным шпионажем и диверсиям, у нас же – намеренно саботирована диверсантами из проникших во власть и ВУЗы.
    __Но, даже на Западе скрывается следующее: т.н.Секретная информация – это т.н.Конфиденциальная информация – государства, и наоборот; но и т.н.Конфиденциальная информация Граждан – на самом деле ИХ т.н. Секретная информация ! Твоя лично Секретная информация! ТВОЯ, ТВОЕЙ СЕМЬИ. Для тебя, семьи, она куда важней даже государственной Секретной должна быть !!! Лишь полное [умственное] разгильдяйство и преднамеренное оболванивание населения [[иностр.]спецслужбами] обесценивает этот факт в глазах людей.
    __Даже наш Закон с этим согласен – именно потому даже просто слежка за другими (без санкции суда – даже “органами”, не то что как сейчас повсеместно – провайдерами с их интернет-камерами…) – уголовно наказуема !
    [БД-]электронная слежка-обработка же – НИЧЕМ не отличается от обычной, когда за тобой/твоими-[будущим]ребёнком…/женой… – кто-то идёт по следам [незаметно или же демонстративно-запугивая] с целью явно-и-ВСЕГДА направленной – против тебя/детей, твоих интересов, целей, просто безопасности ! (Более того поднявшись в размышлении чуть выше – видно что это уже просто однозначная угроза безопасности всей страны ! Ведь все будут бояться всего и всех[иностр.врагов]…)
    Особенно, когда уже даже сейчас стало известно – (по пока не вступившим в дествия) НАТО/ЕС негласным пунктам законам – возможна даже (!)превентивное(!) задержание и даже арест, (!)даже просто несогласных с политикой этой античеловеко-закулисы!
    Впрочем, например за [публичные] сомнения+аргуметнтацию Холокоста уже сейчас в («свободной»)Европе дают от 3 до 7… Чего уж говорить про то что скажем в 2001+ году США помнится негласно никого не стесняясь грозило проблемами СМИшникам – за правду на тему взрыва небоскрёбов; вот ты как баран и внимал о “злобном” Бенладане, под свист бомб оккупации арабской нефти.
    Иначе, просто [случайно] зашёл на сайт с статьёй о них же к примеру(на не подконтрольной или наоборот – подставной сервер) – и …сел, превентивно (ты сам, и[ли] твой [малолетний] ребёнок, итд). Или иначе – тебе конкурент твоей фирмы/места пришлёт-анонимно/подделает на емайл письмо с ссылкой куданибудь на [негласно] запрещённое (включая оппозицию идеям “Нового мирового (АНТИХРИСТианского)порядка”)… Или ещё что…)
    __А, что бы лучше прочувствовать – (по)думай: что такое (обычная) слежка за твоей персоной/семьёй (я уж не говорю без твоего оф.разрешения – как тут требуют… т.е.вообще безответсвенно перед УК), – и ты сразу поймёшь, прочувствуешь-«кожей», насколько это малоприятно, безисходно – потому что оторваться почти невозможно(и тем более – когда твоё место жительства и работы известны и тоже «под колпаком») и понятно опасно – по самоцели слежки. Что говорить уже о этом, т.н., Глобальном электронном концлагере, где те же камеры наружного наблюдения повсеместно(не говоря уже о чип-имплантах…) следят за каждым (твоим/твоей-семьи-и-знакомых) движением – с частотой намного выше чаще, чем скажем, у тебя пульс(и конечно твоих близких…, в т.ч.в плане слежки за вами – особ.[будущими] руководителями итд): ни один косой взгляд на начальника/пахана/президента[-поTV](руководители меня точно поймут…), ни одно недовльство ухмылкой(в т.ч.твоим малолетним ребёнком [знающим твоё реальное отношение к кому то]) или наоборот – неравнодушность/заинтересованность [кем-то] – не скрыты от твоих заведомо врагов, о которых ты и понятия не имеешь – кто они, предоставляя минимум просто даже взглядами – компромат на себя, круглосуточно, в простейшем случае с целью шантажа, например отправить [ревнивой, (особенно после пары таких,) жене видео с твоими заинтересованными взглядом на мимопроходящих женщин/соседки, а то флиртом, или наоборот жены – мужу. Напомню – в простейшем случае… Но, тоже – плачевным для семьи и счатья, а как альтернативы – согласие на шантаж…
    __Если тебе на всё это насрать – что же, я не доктор.
    __Если нет – не думай, как обычно, – само рассосётся, или – от меня всёравно ничего не зависит, или – наверху сами разберуться, там – уже разобрались…

    __Вопрос-2: Почему когда те же базы данные(БД) можно неофициально купить порой даже на рынке – этот закон столь важен ?
    __Ответ: Потому что:
    * именно потому и “утекают” на рынки/в сеть – чтобы ты и другие именно так так и думали. Их (а, точнее лишь мизерную часть от будущего) и распространяют (наши враги), типа: есть же и так – хуже не будет;
    * Теперь ВСЕ(!) БД с сколько то персональными данными обязаны будут, по Закону, передаваться владельцами «куда-то». Этого сейчас и близко нет, а тогда – отказ передавать станет уголовно наказуем. Тем более учитывая информатизацию общества – все (законно зарегистрированные)базы – могут(и так и будет) просто потребовать хранить (удалённо)в сети, на [гос]сереврах, откуда [негласно] уже очень просто получать доступ и без каких либо законных разрешений, нашим т.е.и лично твоим (или твоей компании/организации) недругам – иностранным (и обычно христианским) врагам, [местным] конкурентам[-корпорациям…], либо их местно-расположенным датацентр-филиалам.
    * потому что ты в дальнейшем сам разрешаешь передавать всю конфиденциальную информацию, т.е.:
    а) уже без уголовного риска ворам, воровать не надо будет, воры не нужны(+меньше шанса неприятностей), всё станет честно-законным
    б) ты сам, лично, и [в будущем] твои дети – потеряешь право(по Законну и просто морально-психическое) возмущаться(с сылкой на неприкосновенность личных данных – по Закону… и тд) что твои конфиденциальные, персонально-секретные, данные – передаются …твоим же врагам, врагам страны.

    И ТЫ, ДА – ТЫ, ПОМОГИ И ДРУГИМ ! ПОМОГИ РАСПРОСТРАНИТЬ ЭТО СООБЩЕНИЕ.

    Кто может – распечатай[те], отксерь[те] и раздавай[те] в публичных местах (особенно выходы и внутри Метро и на остановках транспорта).
    (Если, допустим, решат гнать – вспомни что Законом у тебя прав больше чем даже в Европе и США ! Считай (наконец то!) поправиние твоих прав – твоим личным оскорблением, смертельным оскорблением – как сказали бы на Востоке…).
    (Понятно и про просто форумы/чаты не стоит забывать)
    Было бы очень неплохо НЕМЕДЛЕННО организовавыть забастовки, повсеместно,
    (на всякий случай: и то что этот антиконституционный закон вступает в силу уже с 01.01.2012 никого не долно пугать, повторно митинговать можно и нужно и после этой даты, сдаваться уже некуда). Тем более, на момент написания … близятся новогодние праздники, люди не работают, после первых дней “отдыха” – делать особенно нечего…
    (И митинговать не только с участием как это водится у нас православных верующих – только верующих же !!! Как самых неравнодушных к личной безопасности христинского благочестия, и просто общей безопасности страны). – Агитируй(те) и других приходить.
    __Если митинги (вдруг) «организуются»… – пинайте идти с тобой и (минимум)своих жен/мужей и детей, всех твоих родственников и твоих друзей, ЕСЛИ ОНИ ТАКИ ТВОИ…
    – Иначе, я не понимаю – зачем они тебе, зачем ты тратишь на них свою жизнь – тебя/твою-семью убивают(духовно, и твою свободу личности), они же выходит – просто смотрят, равнодушно…
    Напомни им о их обязанности – как твоих родственников, друзей !!!
    PS: Митинги конечно скорее всего не разрешат, по крайней мере там и тогда когда нужно нам, – потому сорганизуйтесь и ходите по дворам, ездите на машинах. Организовывайтесь.
    PS: Главное не демонстрации, а внимание людей отвлечь от зомбо -стакано-стола, -кабельного, -игр и -интернета.
    PS: Кто не вкурсе: Не позволяйте либерастам людям мозги запудрить(как в декабре 2011 в Москве) – их власть хуже даже “того что маемо” ! Сейчас просто ещё невидно, но всё что тут написано – лобируется именно их западными коллегами. Родноверам(свастичным) рот с их фашисткими высказываниями/лозунгами прикрывайте немного, тем более просто фашистам, а то подставлять других(и идеи возрождения Руси) у них “красиво выходит”…
    PS: +По возможности важно и [военную]прокуратуру подключить: Януковича и прчх – под суд ! Ведь просто персональный «отказ» – неподписанием, и даже отмена этого закона – ничего не изменит: ещё чтонибудь введут, уже проходили, и[ли] как обычно – затянут, чтобы забылось. Не упускай[те] время, его назад не вернуть и притом оно играет против нас.

    PS: +НЕ ЗАБУДЬ И САМ ВСЁ ЭТО – СО ВРЕМЕНЕМ, НЕ ОТВЛЕКАЙ СВОЙ УМ ЖИТЕЙСКИМИ МЕЛОЧАМИ: ПРОБЛЕМАМИ И РАЗВЛЕКАЛОВОМ – КОТОРЫМИ ОБЫЧНО, И НАМЕРЕННО, ОТВЛЕКАЮТ ТЕБЯ.
    <<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<