Січ 172011
 

Якщо коротко насправді редакція Закону про доступ публічної інформації, який було проголосоване 13 січня 2011 р. відрізняється від, редакції законопроекту, яка була підготовлена станом на червень і, яка не була підтримана Верховною Радою України у липні 2010 р.
Всі ці зміни можна поділити на: 1) формальні редакційні правки, що не вплинули на сутність норм і лише покращили стиль мови закону; 2) зміни, що погіршили законопроект про доступ до публічної інформації, а саме із законопроекту було вилучено ряд важливих норм, які були суттєвими гарантіями забезпечення права на доступ до публічної інформації, а саме (я їх буду викладати не за нумерацією статей, а ступенем їх важливості для забезпечення та захисту права на доступ до інформації):

1. Революцію у сфері інформаційної відкритості в Україні повинна була зробити норма відповідно до якої відкритою з дня прийняття рішення ставала навіть службова інформація: 1) що міститься у документах суб’єктів владних повноважень і становить внутрішньовідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробленням напрямів діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх публічному обговоренню та/або прийняттю; 2) зібрана у процесі здійснення контрольних або наглядових функцій органами державної влади;
Ц е означало, що майже вся службова інформація після прийняття рішення ставала відкритою для громадськості, тобто дуже обмежений сегмент інформації, про діяльність влади був би не доступним, адже навіть доповідні записки, мотивація чому приймається те чи інше рішення, після його ухвалення ставала б автоматично доступною для громадськості, проте на жаль цю норму із законопроекту було вилучено. Отже, прийнятий закон про доступ до публічної інформації не містить норми відповідно до якої після прийняття рішення інформація, що була віднесена до службової інформації доступ до, якої було обмежено стає відкритою. А це означає, що в разі, якщо інформація все таки буде віднесена до службової інформації для того, щоб журналіст чи скажемо пересічний громадянин отримав доступ до неї необхідно буде звертатися до суду;

2. Відповідно до попередній редакції законопроекту проголошувалося правило, відповідно до якого право на доступ до публічної інформації гарантувалося «доступом до засідання колегіальних суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законом», втім під час погодження законопроекту про доступ до публічної інформації народні депутати були категорично проти такої редакції, і погодилися зберегти цю норму лише за умови, що слово «законом» буде замінено словом «законодавством», тобто зараз ця норма виглядає таким чином: «доступом до засідань колегіальних суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством». Різниця між цими нормами очевидна, адже відповідно до рішення КСУ від 09.07.1998 (справа про тлумачення терміна “законодавство”) «…термін “законодавство” треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, Декрети і Постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України…», отже термін «законодавство» значно ширше від терміну «закон». Крім того незрозуміло чому було прибрано слово «вільним», тобто якщо раніше була записано «вільним доступом», зараз залишили слово «доступом» (порівняння статей див. Додаток ).

3. У попередній редакції законопроекту про доступ до публічної інформації містилася норма, яка встановлювала, що не відносяться до інформації з обмеженим доступом біографічні дані та декларація про доходи осіб та членів їхніх сімей, які: 1) претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади; 2) займають посаду державного службовця, службовця органа місцевого самоврядування першої та другої категорії. Втім у прийнятій редакції закону про доступ до публічної інформації, мова вже йде лише про декларації про доходи, а фраза «біографічні дані» було вилучено.

4. Відповідно до редакції законопроекту станом на 07.07 2010 з метою виконання закону про доступ до публічної інформації та реального здійснення п арламентського контролю за забезпеченням розпорядниками інформації права на доступ до інформації пропонувалося щоб Уповноважений з прав людини з цією метою в межах свого секретаріату та бюджету створив спеціальний підрозділ з контролю за здійсненням права на доступ до інформації.

Я була відсутня у день, коли було прийнято рішення про вилучення всіх статей, які деталізували процедуру оскарження дій щодо незаконної відмові у наданні інформації до Уповноваженого з прав людини, але мені сказали, що ці норми було вилучено, бо це було побажання інституту Уповноваженого з прав людини

5. Крім того, в закон про доступ до публічної інформації закладено протиріччя, а саме у законі передбачена дуже вагома гарантія забезпечення доступу до інформації, а саме, норма, відповідно до, якої обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо в документі міститься інформація з обмеженим доступом, то для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений (ч. 7 ст. 6 ). Втім, ч. 3 ст. 9 передбачає, що документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф “для службового користування”, а це вже означає, не можливість надати хоча б частину інформації із цього документу. Втім, можливо, якщо автори законопроекту зробили технічну описку зробивши посилання, у наступному реченні цієї статті, що доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону й насправді мали на увазі, що доступ до таких документів надається відповідно до частини сьомої статті 6 цього Закону, тоді питання знімається, адже ч. 7 ст. 6 якраз і передбачає, що Якщо в документі міститься інформація з обмеженим доступом, то для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.

6. Із закону було вилучено визначення суспільно значущої інформації

Законопроект «Про доступ до публічної інформації

(редакція станом на 07.07.2010)

Закон «Про доступ до публічної інформації

(прийнятий Верховною Радою України 13.01.2010)

Стаття 3. Гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації

1. Право на доступ до публічної інформації гарантується:

4) вільним доступом до засідань суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законом;

Стаття 3. Гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації

1. Право на доступ до публічної інформації гарантується:

4) доступом до засідань колегіальних суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом

………………………..

6.    Не відносяться до інформації з

обмеженим доступом біографічні дані та декларація про доходи осіб та членів їхніх сімей, які:

1) претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади;

2) займають посаду державного службовця, службовця органа місцевого самоврядування першої та другої категорії.

Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом

………………………..

6. Не належать до інформації з обмеженим доступом декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які:

1) претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади;

2) обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії.

Стаття 9. Службова інформація

1. З дотриманням вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може бути віднесена інформація:

1) що міститься у документах суб’єктів владних повноважень і становить внутрішньовідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробленням напрямів діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх публічному обговоренню та/або прийняттю;

2) зібрана у процесі здійснення контрольних або наглядових функцій органами державної влади;

3) зібрана у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони держави, яку не віднесено до державної таємниці.

2. Службова інформація, передбачена у пунктах 1, 2 частини першої цієї статті, стає відкритою з дня прийняття рішення.

3. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф “для службового користування”. Доступ до таких документів надається відповідно до частини шостої статті 6 цього Закону.

4. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб’єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Стаття 9. Службова інформація

1. Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:

1) що міститься у документах суб’єктів владних повноважень, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

2. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф “для службового користування”. Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

3. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб’єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Стаття 17. Контроль за забезпеченням доступу до публічної інформації

1. Парламентський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації права на доступ до інформації здійснюється Уповноваженим з прав людини, який з цією метою в межах свого секретаріату та бюджету створює спеціальний підрозділ з контролю за здійсненням права на доступ до інформації.

Стаття 18. Порядок здійснення контролю Уповноваженим з прав людини

1. На доповнення до визначених у Законі України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” повноважень, Уповноважений з прав людини:

1) бере участь у формуванні та реалізації державної політики щодо забезпечення реалізації права на доступ до інформації;

2) проводить інформаційно-роз’яснювальну роботу в засобах масової інформації, організовує проведення просвітницьких заходів з питань забезпечення доступу до інформації;

3) здійснює відповідні заходи, спрямовані на забезпечення доступу до інформації;

4) організовує навчання державних службовців та службовців місцевого самоврядування з питань забезпечення доступу до інформації;

5) організовує наукові та експертні дослідження з питань забезпечення доступу до інформації;

6) здійснює моніторинг та узагальнює результати забезпечення доступу до інформації;

7) здійснює контрольні перевірки діяльності розпорядників інформації у процесі задоволення запитів на інформацію та її розкриття на підставі скарг чи з власної ініціативи;

8) розглядає скарги громадян про порушення їхніх прав та законних інтересів розпорядниками інформації;

9) на основі отриманих звітів від розпорядників інформації веде облік отриманих запитів на інформацію, зокрема: про кількість задоволених запитів, відмов у задоволенні запитів, скарг на відмови у наданні інформації тощо;

10) веде облік, узагальнює та оприлюднює випадки порушення права на доступ до інформації та вносить пропозиції щодо їх усунення;

11) співпрацює з міжнародними організаціями, відповідними органами іноземних країн з питань дотримання міжнародних стандартів забезпечення доступу до інформації.

2. У процесі здійснення контролю Уповноважений з прав людини здійснює контроль законності рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації, зокрема щодо:

1) дотримання процедури реєстрації запиту на інформацію;

2) дотримання встановленої законом процедури, строків та порядку задоволення запиту на інформацію;

3) обмеження доступу до інформації;

4) дотримання розпорядником інформації вимог щодо оприлюднення інформації та захисту інформації з обмеженим доступом;

5) наявності системи обліку документів розпорядника інформації, що забезпечує оперативний пошук інформації, та внесення інформації розпорядника до системи обліку;

6) дотримання належних умов збереження та захисту інформації від несанкціонованого доступу або знищення.

3. Уповноважений з прав людини у частині здійснення контролю за розпорядниками інформації у процесі задоволення запитів на інформацію проводить перевірки на підставі скарг та з власної ініціативи, під час та/або за результатами яких він має право:

1) вимагати пояснення та відповідні документи від розпорядників інформації;

2) перевіряти підстави обмеження доступу до інформації розпорядниками;

3) вносити подання про надання відповідної інформації скаржнику, усунення інших виявлених порушень, а також про притягнення до дисциплінарної відповідальності службових та посадових осіб за порушення ними норм цього Закону;

4) вносити пропозиції розпорядникам інформації щодо вдосконалення організації доступу до інформації.

Це положення вилучили

Ц і нормі із закону було  вилучено

Стаття 25. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до Уповноваженого з прав людини

1. Скарга до Уповноваженого з прав людини подається у письмовій формі.

У скарзі зазначаються:

1) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, поштова адреса, а також за його бажанням – номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти;

2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування), розпорядника інформації, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, його поштова адреса;

3) предмет оскарження;

4) зміст запиту на інформацію, поданого розпорядникові (чи додається його копія);

5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

2. Уповноважений з прав людини впродовж 10 робочих днів після одержання скарги зобов’язаний розглянути її, здійснити перевірку правомірності рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації та письмово повідомити скаржника і розпорядника інформації про результати перевірки та прийняте рішення.

3. Уповноважений з прав людини може подовжити строк розгляду скарги, якщо необхідно отримати додаткові пояснення, документи для її розгляду або вчинити інші дії, але не більш як до 20 робочих днів. Уповноважений з прав людини повідомляє скаржника про подовження строку розгляду скарги протягом 10 робочих днів після її одержання.

4. У разі задоволення скарги Уповноважений з прав людини вносить до розпорядників інформації подання про надання відповідної інформації скаржнику, усунення інших виявлених порушень, а також про притягнення до дисциплінарної відповідальності службових та посадових осіб за порушення ними норм цього Закону.

5. Розпорядник інформації зобов’язаний вжити заходів реагування на подання Уповноваженого з прав людини протягом 5 робочих днів після його отримання, про що негайно повідомляє Уповноваженого з прав людини.

Ці норми  було  вилучено
Стаття 26. Відмова Уповноваженого з прав людини у розгляді чи задоволенні скарги

1. Скарга залишається без розгляду, якщо у скарзі не вказано прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, його поштова адреса.

2. Якщо скарга оформлена з порушенням вимог, визначених у частині першій статті 25, Уповноважений з прав людини залишає скаргу без розгляду до усунення скаржником відповідних недоліків, про що повідомляє скаржника протягом 10 робочих днів після одержання скарги. Якщо впродовж 30 робочих днів з дня повідомлення скаржника про залишення скарги без розгляду вказані недоліки не усунуті, скарга залишається без розгляду.

3. Скарга не підлягає задоволенню, якщо:

1) набуло чинності рішення суду у тій самій справі;

2) рішення, дії чи бездіяльність розпорядника інформації були правомірними.

4. Уповноважений з прав людини зобов’язаний письмово повідомити скаржника про відмову у розгляді, задоволенні скарги чи про залишення її без розгляду з обов’язковим обґрунтуванням.

Ці  положення  було  вилучено


Print Friendly, PDF & Email

  1 коментар to “Стислий коментар законопроекту про доступ до публічної інформації”

  1. […] або наглядових функцій органами державної влади. Як зазначає Оксана Нестеренко, ця норма була повинна зробити революцію у сфері […]