Лип 112012
 

Народний депутат О. Плотніков в ефірі «5-го каналу» 5 липня  назвав Закон «Про доступ до публічної інформації»,– «шикарно діючим законом».

 

Право вільно збирати інформацію, передбачене ст. 34 Конституції України, є запорукою ефективної реалізації інших прав, передбачених, зокрема, ст. 40 Конституції України, а також низки інших конституційних прав та свобод.

В рамках проекту «Майдан-Моніторинг», створення, апробація та популяризація механізму комунікації між суспільством та суб’єктами владних повноважень щодо забезпечення конституційних прав і свобод.», підтриманого Міжнародним фондом «Відродження», ГІМЦ «Всесвіт» – ВГО «Альянс Майдан» провів дослідження реалізації прав, передбачених ст. 34 та ст. 40 Конституції України, інструментом дослідження був запит на інформацію. Ми звернулись до розпорядників публічної (Президента України, Верховної Ради України, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Кабінету Міністрів України, міністерств, відомств, інших органів державної влади, обласних державних адміністрацій та міських рад обласних центрів України, всього 155 органів влади та місцевого самоврядування) з наступними питаннями.

І. В рамках моніторингу виконання ст. 34 Конституції України:

1. Чи існує у розпорядника публічної інформації внутрішній акт про порядок розгляду запитів на інформацію? Якщо так, то просимо надати копію такого акту (або лінк, гіперпосилання на текст акту на офіційному сайті).

2. Кількість отриманих запитів на інформацію, кількість задоволених  запитів на інформацію. Кількість відмов у задоволенні запитів на інформацію, із зазначенням причин відмови відповідно до законів України. Дані просимо надати за підсумками 2010 та 2011 років (окремо).

3. Кількість відомчих правових актів з грифом “для службового користування” та іншими позначками обмеження доступу станом на дату надання відповіді на цей запит, лінк (гіперпосилання) на перелік відомостей, що віднесено до конфіденційної інформації, на офіційному сайті.

У 14 випадках (9%) відповіді були отримані невчасно, або не отримані в загалі.

Вичерпна відповідь була надана у 6 випадках (4%).

Належні, або прийнятні відповіді були отримані у 61 випадках (52%).

В решті випадків були отримані неповні відповіді, або відписки.

В переважній більшості випадків ми отримали неповну інформацію. Найчастіше неповні відповіді не містили:

  • внутрішній акт про порядок розгляду запитів на інформацію
  • точну адресу внутрішнього акту про порядок розгляду запитів на інформацію
  • на офіційному веб-сайті розпорядника
  • точну адресу переліку відомостей, що віднесено до конфіденційної інформації, оприлюдненого на офіційному веб-сайті,
  • всі запитані числові показники.

Таким чином, якщо брати до уваги лише формальний бік справи, Закон України «Про доступ до публічної інформації» за більш ніж рік з моменту набуття ним чинності в цілому виконується розпорядниками публічної інформації приблизно у 75% випадках.

В середньому, дані щодо відсотку відмов у наданні відповідей на інформаційні запити становлять до 10% і за поясненнями розпорядників публічної інформації обумовлені ними  переважно:

  • забороною Законами України «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації» розголошення інформації про особу,
  • відсутністю у розпорядника запитуваної інформації,
  • несплатою запитувачем послуг з копіювання, якщо обсяг інформації перевищує 10 аркушів, вимогами надати службову, чи конфіденційну інформацію.

У приблизно у 15% відповідей ми отримали інформацію, про яку ми не запитували:

  • в який спосіб (письмово, усно, електронною поштою)
  • від кого (громадян (робітників, селян, підприємців, тощо), юридичних осіб, громадських організацій)
    скільки було отримано запитів на інформацію від кожної категорії запитувачів,
  • скільки і яких було дано відповідей,
  • скільки запитів перебуває в стадії опрацювання.

ІІ. В рамках моніторингу виконання ст. 40 Конституції України з наступними запитаннями:

1. Чи існує внутрішній акт про порядок розгляду звернень громадян?  Якщо так, то прохання надати копію такого акту.

2. Кількість звернень відповідно до Закону України “Про звернення громадян”. Кількість задоволених звернень громадян. Кількість відмов у задоволенні звернень із зазначенням причин відмови відповідно до законів України.

Дані прошу надати за підсумками 2010 та 2011 років (окремо).

У 25 випадках (16%) відповіді були отримані невчасно, або не отримані в загалі.

Належна відповіді були отримані у 97 випадків (63%).

В решті випадків були отримані неповні відповіді, або відписки.

Як бачимо, на питання, присвячені  виконанню ст. 40 Конституції України (їх було 2), ми отримали аж на 11% більше належних відповідей а ніж на питання, присвячені виконанню ст. 34 Конституції України (їх було 3)!

А от кількість відповідей, отриманих на 2 запитання у порівнянні з кількістю відповідей, отриманих на 3 запитання, невчасно, або не отриманих взагалі,– зросла на 7%! Що абсолютно нічим не можливо пояснити, окрім, як відчуттям безкарності державних службовців, які коштом Державного бюджету мали б забезпечити виконання в повному обсязі «недосяжного стандарту для більшості країн регіону ОБСЄ»,– Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Все це наводить на думку про те, що в інформаційному запиті краще ставити лише одне питання. Адже Етот закон… он мєшаєт работать над пакращєнням!

Результати обох досліджень виявили наступні системні недоліки у виконанні розпорядниками положень Закону України «Про доступ до публічної інформації»:

  • неоднакове ставлення до різних авторів однакових запитів. Так, нам систематично давали різні відповіді  на інформаційні запити від «простих» громадян і журналістів.
  • відмова органів влади надавати явно присутню (наявну у розпорядників?) інформацію під виглядом «облік не ведеться» чи «не здійснює систематизацію». Найбільш анекдотичним був випадок відмови в наданні інформації про землевідводи для релігійних об’єднань, коли кількість відводів нам надали, а назви конфесій – ні.
  • наявність e-mail адреси чи форми для створення інформаційних запитів на офіційному сайті  не гарантує відповіді. Так в 50% випадків нам доводилося дублювати запити рекомендованими листами.
  • при ліквідації чи реорганізації держаних органів документація не передається «в спадок». Так наприклад, інформація ліквідованого Держкомнацрелігій не передавалася до Мінкульту.
  • дуже часто в відповідях органи влади та місцевого самоврядування посилаються на інформацію, вміщену на своєму офіційному веб-сайті і не надають інформацію письмово  – попри те, що відповідно до п.2 ст.22 Закону “Про доступ до публічної інформації”: “відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел <…> вважається неправомірною відмовою у наданні інформації”.
  • місцеві нормативні акти, що втратили чинність, не прибираються з веб-сайтів і не маркуються там як такі, що втратили чинність. Ця проблема явно вимагає подальшого унормування.

На наше переконання практичними кроками, які могли б реально покращити стан справ з реалізацією прав, передбачених ст. 34 та 40 Конституції України, могли б стати:

1. Ухвалення єдиної для всіх органів влади та місцевого самоврядування процедури розгляду запитів на інформацію (законом).

2. Уніфікація процедур складання статистичної звітності щодо роботи з інформаційними запитами та зверненнями громадян для всіх органів влади та місцевого самоврядування.

3. Уніфікація розділів «Доступ до публічної інформації» та «Звернення громадян» офіційних сайтів органів влади та місцевого самоврядування.

По суті, ми вимагаємо того, аби винесені у епіграф цієї слова відомого політика («шикарно діючий закон»), а також щирий захват пана Дениса Іванеско, журналіста, керівника головного управління забезпечення доступу до публічної інформації АПУ, «недосяжним стандартом для більшості країн регіону ОБСЄ» перестали бути «художньо-політичним перебільшенням», а стали нормою життя. В першу чергу,– простих людей, не обтяжених журналістськими посвідченнями, громадян України. Аби чиновники, нарешті вивчили «матчасть» (Розгляд звернень громадян та задоволення запитів на інформацію. Порівняльний аналіз. – Презентація, яка присутня на деяких сайтах міністерств України, .ppt, «Актуальні питання доступу до інформації з обмеженим доступом. Відомості, що становлять службову інформацію» – Презентація, яка присутня на деяких сайтах міністерств України, .pptx та Аналіз нормативно-правових актів щодо забезпечення доступу до публічної інформації – Презентація, яка присутня на деяких сайтах міністерств України, .ppt ), а їхні керівники,– свою «матчасть»: Закон України «Про інформацію», Закон України «Про доступ до публічної інформації», Закон України «Про захист персональних даних», Закон України «Про звернення громадян»!

Адже проблема неповноти відповідей, відповідей журналістам та не відповідей «простим громадянам», а у випадку нашого дослідження, на дуже прості питання, суттєво знижує ефективність Закону України «Про доступ до публічної інформації». Бо отримавши неповну відповідь, хоч і у встановлений Законом строк, запитувач змушений знову і знову звертатись до розпорядника публічної інформації! Додамо до цього, що тільки на 40 – 45 відсотках офіційних веб-сайтів розпорядників публічної інформації є переліки видів інформації, якою вони володіють, хоча переліки інформації з обмеженим доступом мають всі. Від так, право вільно збирати інформацію (в нашому випадку,– про діяльність органів влади та місцевого самоврядування), попри дію Закону України «Про доступ до публічної інформації» забезпечене далеко не в повному обсязі.

І останнє. Листом №С-12207/102 від 18.06.2012 Міністерство юстиції України відмовило нам у наданні інформації про назви та реквізити всіх чинних на сьогодні правових актів, які мають незаконні позначки обмеження доступу «не для друку» та «опублікуванню не підлягає». Вважаючи зазначену відмову однозначно неправомірною, ми вживатимемо юридичних заходів для її оскарження і оприлюднення зазначених правових актів.

Ми також вважаємо, що КОЖЕН випадок неправомірної відмови у наданні інформації повинен мати юридичні

Отак «шикарно» діє в Україні «недосяжний стандарт для більшості країн регіону ОБСЄ»!

P.S. Закон «Про доступ до публічної інформації» у Броварах виконано на 70%. То ж нам дісталось більше «шику», ніж колегам з Броварів.



  3 коментарі to “Шикарно, це на 75%! Саме настільки дієвим є Закон «Про доступ до публічної інформації» формально. А фактично?”

  1. Самовідданої роботи МВС у роботі з запитами і взагалі зовсім немає. Роблять вигляд, що відповідають. Ніякої відповідальності не несуть за неякісно виконану роботу. Хто ЇМ указ ? Подивіться, що вони виробляють у відділках з затриманими. Як б”ють громадян на вулицях України ? І ніхто з них не питає :”Чим можу допомогти”? Питання виникає завжди у них :”Чим можеш допомогти”? Цій структурі потрібна глибока люстрація до сержанта.