Кві 222012
 


 Оксана Нестеренко 

експерт  ХПГ

1.1. Стан виконання суб’єктами владних повноважень вимог Закону України “Про доступ до публічної інформації”

Ухвалення 13 січня 2011 р. Закону України “Про доступ до публічної інформації”, а також нової редакції Закону України “Про інформації” не зважаючи на певні недоліки останніх повинні були стати першим кроком щодо реформ в сфері доступу до інформації про діяльність влади в Україні. Разом з тим, дослідження щодо впровадження новел Закону України “Про доступ до публічної інформації”, проведенні низькою громадських організацій та висновки експертів, свідчить про відсутність суттєвих зрушень в бік більшої відкритості української влади. Так, за даними Українського незалежного центру політичних досліджень закон про доступ до інформації виконується центральними органами виконавчої влади тільки на 50%1. За словами М. Лациби «Громадяни переважно можуть отримати інформацію через інформаційний запит, але не можуть повноцінно це зробити через офіційний сайт органу або реєстр публічної інформації2. Втім й аналіз стану забезпечення доступу інформації через інформаційний запит дозволяє стверджувати, що в 2011 р. Україні, незважаючи на всі новели передбачені законом про доступ до публічної інформації, спрямовані на полегшення цієї процедури та встановлення жорстких обмежень щодо можливого віднесення інформації про діяльність влади до інформації з обмеженим доступом, – порушення права на доступ до інформації через інформаційний запит, як і раніше мало системний характер.

Отже, у той самий час, як, органи влади звітували, про виконання всіх положень Закону України “Про доступ до публічної інформації”, а на підтвердження власних слів, сповіщали, про створення спеціальних розділів щодо доступу до публічної інформації на офіційних сайтах, а також звітували про прийняття численних інструкції та розпорядження щодо реалізації право на доступ до публічної інформації. Надання запитуваної інформації та офіційних документів у повному обсязі та у передбачений законом термін було винятком.

Не змінилася ситуація, також, із доступом до генеральних планів міст України, а саме більшість з них так і залишаються документами, що мають гриф ДСК та залишаються не доступними для громадськості3.

Крім того, після ухвалення Закону “Про доступ до публічної інформації” та нової редакції Закону “Про інформацію” очікувалося, що Кабінет Міністрів України скасує Поставу Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. № 1893 “Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, визнані такими, що містять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави”, оскільки остання за духом та за буквою суперечить Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Зокрема, якщо зазначена Постанова Кабінету Міністрів України, надає можливість органам державної влади та місцевого самоврядування на власний розсуд присвоювати гриф “ДСК” будь-якому офіційному документу, то Закон України “Про доступ до публічної інформації”: по-перше, встановлює, що обмежується доступ до інформації, а не документа; по-друге, лише дві категорії інформації можуть бути віднесенні до службової інформації й лише у виняткових випадках, після застосування трискладового тесту (а саме, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні) ( ч. 2 ст. 6 Закону “Про доступ до публічної інформації” доступ до інформації про діяльність влади може бути обмежений лише); по-третє, виходячи із системного тлумачення ст. 6, ст.9 закону рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування не можуть бути віднесені до службової інформації, для прикладу, не може бути надано гриф “ДСК” Постанові, Розпорядженню Кабінету Міністрів України, Наказу Податкової Адміністрації України та ін.

Крім того, вище зазначені положення закону створили обов’язок для Міністерства, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міської державних адміністрацій переглянути документи, що були відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. № 1893 “Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації”, визнані такими, що містять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави” й мають гриф “для службового користування” . Результатом цього перегляду повинно було стати одне із таких рішень:

  1. Зняти грифи “для службового користування” з документів, які відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. N 1893 “Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави” були визнані такими, що містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, а інформацію, що може бути віднесена відповідно до ч. 2 ст. 6, ст. 9 до службової інформації надано гриф “для службового користування”;

  2. Віднести до службової інформації, що відомості, що міститься в документі, якщо:

2.1. інформація, що зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни й ця інформація не віднесено до державної таємниці, а розголошення цієї інформації може завдати істотної шкоди інтересам національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя й шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні;

2.2. якщо це внутрівідомча службова кореспонденція, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень та розголошення цієї інформації може завдати істотної шкоди інтересам національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації,одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя й шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Втім, замість цих дій Кабінет Міністрів України 7 вересня 2011 р. прийняв Постанову N 938 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань доступу до інформації”, згідно з якою у тексті Постанові № 1893 слова “конфіденційна інформація, що є власністю держави” у всіх відмінках замінено словами “службова інформація” у відповідному відмінку. Цей крок Кабінету Міністрів України є прямим та зухвалим порушенням Закону України «Про доступ до публічної інформації», адже терміни “конфіденційна інформація, що є власністю держави”, що був передбачений у редакції Закону України “Про інформацію” 1992 р., отже й відповідно у Постанові Кабінету Міністрів України №1893 та термін “службова інформація”, у розумінні Закону України “Про доступ до публічної інформації” є різними категоріями, перш за все не за назвами, а за правовою природою. Зокрема, як ми вже наголошували, якщо зазначена Постанова Кабінету Міністрів України, надає можливість органам державної влади та місцевого самоврядування на власний розсуд присвоювати гриф “ДСК” будь-якому офіційному документу , то Закон України “Про доступ до публічної інформації” по-перше, встановлює, що обмежується доступ до інформації, а не документа; по-друге, лише дві категорії інформації можуть бути віднесенні до службової інформації (ст. 9) й лише у виняткових випадках, після застосування трискладового тесту. Більш того, виходячи із тлумачення ст. 9 Закону України, за виключенням інформації, що зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни публічна інформація, — не може бути віднесена до службової інформації, якщо ця інформація міститься у рішенні відповідного органу, у тому числі й в актах індивідуальної дії (указ, наказ, рішення, розпорядження, постанова та ін.). Іншими словами, Рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування не можуть бути віднесені до службової інформації, для прикладу,не може бути надано гриф “ДСК” Постанові, Розпорядженню Кабінету Міністрів України, Наказу Податкової Адміністрації України та ін.

Таким, чином, 2011 р. став роком гучних заяв, декларацій з боку влади та відсутністю жодних конкретних кроків, які б покращили стан забезпечення права на доступ до інформації в Україні. Зокрема, вступ в дію 9 травня 2011 р. Закону України “Про доступ до публічної інформації”, означав проголошення концепції, яка ґрунтується на презумпції, що вся інформація про діяльність влади є відкритою, і влада може обмежити доступ до інформації про свою діяльність лише у виключних випадках4, тобто концепції максимальної інформаційної відкритості влади. Втім, для імплементації цієї парадигми необхідно, щоб норми Закону України “Про доступ до публічної інформації, знайшли своє втілення у інших нормативно-правових актах в цій сфері, зокрема після ухвалення останнього мали бути скасовані або приведені у відповідність до закону ті норми права, які суперечать концепції максимальної відкритості влади. Іншими словами, після першого кроку прийняття Закону України “Про доступ до публічної інформації” повинні були відбутися другий та третій кроки, а саме, приведення у відповідність до Закону України “Про доступ до публічної інформації” інших законів у цій сфері, та скасування підзаконних нормативно-правових актів, що не відповідають вимогам Закону України “Про доступ до публічної інформації”, зокрема встановлюють додаткові обмеження реалізації права на доступ до інформації.

Втім, цього не відбулося й замість дій спрямованих на впровадження принципів Закону України “Про доступ до публічної інформації” органи державної влади та місцевого самоврядування почали роботи кроки, що є прямим порушенням зазначеного закону. Для прикладу, продовжується практика видання органами виконавчої влади Розпоряджень, Постанов, Указів та інших рішень, які мають гриф “ДСК”. В той час, як однією із основних ідей Закону України “Про доступ до публічної інформації” було подолання надмірної таємності держави, зокрема, через встановлення жорстких обмежень щодо можливості віднесення публічної інформації до інформації з обмеженим доступом, зокрема, окрім, впровадження трискладового тесту (ч. 5 ст. 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації), Однак, на практиці Кабінету Міністрів України досі продовжує приймати Постанови, які мають гриф “для службового користування”. А це вже є прямим порушенням ст. 6, 9 Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Відповідно до вище зазначеної статті “обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений”. Однак, і після набрання чинності Закону України “Про доступ до публічної інформації”, не поодинокі випадки, коли в доступі документу відмовляється, саме на підставі, того, що цей документ містить інформацію з обмеженим доступом. Одним із останніх прикладів, може слугувати відмова Державного управління справами надати обґрунтування оренди вертольоту для Віктора Януковича без проведення тендеру. Як було зазначено “Українською правдою” у відповіді на запит керівник Державного управління справами Андрій Кравць. “Запитуваний документ містить відомості стосовно організації та забезпечення повітряних перевезень осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, і безпеки польотів”. Інший приклад, зухвале порушення норми закону (ч. 5 ст. 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”) відповідно до якої “не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Але, не звертаючи увагу на цю статтю, а також положення закону, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом, тобто, норми Закону України “Про доступ до публічної інформації” є спеціальними по відношенню до інших законів, Кабінет Міністрів України відмовся надати інформацію про рівень заробітних плат чиновників, посилаючись, що ця інформація конфіденційною. А В апараті Верховної Ради України в свою чергу відмовились оприлюднити імена депутатів, як і отримали квартири протягом останньої каденції парламенту.

1.2.  Аналіз судової практики за 2011 р. свідчить про наступні тенденції:

  1. Не бажання судів переглядати рішення органів влади щодо законності віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, зокрема статус документів, що мають гриф “ДСК”. Це зокрема, справи пов’язанні з вимогою надати доступ до ознайомлення з Генеральними планами з відповідними додатками та графічними матеріалами. Тобто, ігнорування ст. 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, як такої. Показовим в даному разі прикладом є рішення московського районного суду м. Харкова про відмову у задоволенні позову, однією із вимог, якого було зобов’язати управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області надати копію повного Генерального плану міста Харкова до 2026 року з відповідними додатками та графічними матеріалами, затверджений рішенням сесії Харківської міської ради від 23.06.04 № 89/04. Суд використав аргумент відповідача, що текстові та графічні матеріали, які запитуються мають гриф «Для службового користування» і тому, робота та ознайомлення з документами «Для службового користування» не заборонена, а проводиться у відповідному порядку. Іншими словами, суд навіть не перевірив законність грифів “ДСК” й при винесенні рішення замість застосування прямої норми закону ст. 5, ст. 9 Закону України “Про доступ до публічної інформації” застосував ряд підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, Постанову Кабінету Міністрів України № 1893, що суперечать Закону України “Про доступ до публічної інформації”

  2. Ігнорування, ч. 2 ст. 22 положення Закону України “Про доступ до публічної інформації”, згідно з , якою “відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації”.

  3. ігнорування ч. 5 ст. 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Згідно з якою, “не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.” Для прикладу, Суд відмовив у задоволенні позову до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області в якому просить визнати протиправною відмову відповідача у наданні інформації щодо укладання у 2010 р. договору купівлі-продажу земельної ділянки між Вишгородською РДА та Януковичем В.Ф.. Оскільки, за висновками суду, ця інформація є інформацією з обмеженим доступом, а саме інформацією про особу. Тим самим, суд проігнорував положення ч. 5 ст. 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, яке забороняє відносити відповідну інформацію до інформації з обмеженим доступом. Тобто є тим виключенням, коли інформація про особу не може вважатися інформацією з обмеженим доступом, такі випадки згідно із ст. 32 Конституцією України, можуть бути встановленні в законі.

  4. Прийняття рішень щодо відмови у задоволенні позивних вимог, без застосування положень Закону України “Про доступ до публічної інформації”, а натомість використання норм інших українського законодавства, які опосередковане, а також підзаконних нормативно-правових актів

Ми переконані, що пояснити ці тенденції можна не розумінням духу та букви Закону України “Про доступ до публічної інформації”, а також відсутністю усвідомлення, що надмірна секретність української влади є головною причиною корупції, низького рівня конкуренції в економіці й порушенням прав людини.

1.3. Стан забезпечення доступу журналістів на засідання

суб’єктів владних повноважень

Відомо, що важливим джерелом інформації для журналістів завжди були засідання колегіальних суб’єктів владних повноважень, зокрема, органів місцевого самоврядування, Верховної Ради АРК та ін..

Зазвичай підставою для відмови у відвіданні таких засідань до 2011 р. був інститут акредитації, зокрема, відмова у акредитації незалежним ЗМІ робило їх “персонами нон ґрата” на відповідних засіданнях.

Саме, це стало причиною включення до нової редакції Закону України “Про інформацію” положення згідно з яким “Відсутність акредитації не може бути підставою для відмови в допуску журналіста, працівника засобу масової інформації на відкриті заходи, що проводить суб’єкт владних повноважень” (ч. 1 ст. 26 Закону України “Про інформацію” ). Іншими словами, для присутності на відкритих засіданнях суб’єкту владних повноважень (для прикладу, засіданнях органів місцевого самоврядування, судових засіданнях та ін.) журналістам не потрібна акредитація.

Разом з тим, аналіз ситуації із доступом на відкриті заходи, що проводили суб’єкти владних повноважень у минулому році свідчить про відсутність змін на краще. Основними підставами для відмови, як і раніше залишалися:

  1. відсутність будь-яких формальних підстав, а лише фізичне перешкоджання журналістам потрапити на відповідні засідання;

  2. відмова через відсутність у журналістів акредитації;

  3. звинувачення журналістів у розповсюдженні викривленої інформації про діяльність суб’єктів владних повноважень.

Приклади:

  1. 15 лютого 2011 р. на відкрите засідання апеляційного суду у справі активіста організації “Дорожній контроль” Олексія Кириєнка до зали суду — не пустили знімальну групу п’ятого каналу5.

  2. Лютий 2011 р. із засідання виконкому Каховки виганяють журналіста «Каховських новин»6

  3. 7 липня співробітники міліції не впускали представників ЗМІ в будівлю Печерського районного суду Києва на засідання суду у справі Тимошенко7

  4. 14 липня 2011 р. Журналіст через відсутність акредитації не був допущений на засідання Київради 8

  5. 14 липня 2011 р. співробітники МВС і муніципалітету обмежили журналістам вільний доступ на засідання міськвиконкому Одеси9

  6. 28 липня 2011 р. на засідання Котовської міської ради не пропустили знімальну групу ТРК «Приморье», пояснивши своє рішення тим, що журналісти мають за добу до засідання звернутися до мера і зареєструватись10.

  7. 26 серпня 2011 р. Сіверськодонецька міська рада ухвалила положення «Положення про порядок акредитації засобів масової інформації»11. В якому не уточнюються, що відсутність акредитації не може бути підставою для відмови в допуску журналіста, працівника засобу масової інформації на відкриті заходи, що проводить міською радою. Саме, це наголошують журналісти може призвести до того, що не акредитовані журналісти не зможуть здійснювати професійну діяльність12.

  8. 9 вересня на засіданні виконкому мер міста А. Карасевич попросив встати і вийти журналіста «Каховських новин»13

  9. 22 вересня 2011 р. працівники міліції не пустили журналістів телерадіокомпанії «Нова Одеса» до приміщення міської ради. Про це повідомив у листі генеральний продюсер ТРК «Нова Одеса» Івашкевич Павло14.

  10. Неодноразові видалення журналістів газети “Крым сегодня” з відкритих засідань Сакської міської ради15.

Крім того, незважаючи на наявність прямої заборони відмовляти у присутності журналістам та працівникам засобу масової інформації бути присутніми на відкритих заходах, що проводять суб’єкти владних повноважень через відсутність акредитації (ч. 1 ст. 26 Закону України “Про інформацію” ). Органи місцевого самоврядування не вносять відповідних змін до актів, які регулюють проведення відповідних засідань органів місцевого самоврядування, або навіть ухвалюють нові акти, в яких відповідна норма не знаходила втілення чи прямо суперечила ст. 26 Закону України “Про інформацію”.

Показовим прикладом ігнорування цієї норми Закону України “Про інформацію” є Одеса, Сєвєродонецьк, Київ Харків. Зокрема, Одеський міський голова вже після набуття чинності нової редакції Закону України “Про інформацію” ухвалив Розпорядження 
Одеського міського голови 
 №579-01р від 23.05.2011р. “Про затвердження Правил пропускного режиму до адміністративної будівлі Одеської міської ради”16. Яке порушує не лише пряму заборону наявність акредитації для можливості доступу на відповідні заходи, а й забороняє журналістом без акредитації взагалі заходити до будівлі міської ради, а саме, відповідно до цього Положення “Через пост міліції безперешкодно….у робочі дні з 9.00 до 18.00 проходят: представники друкованих та електронних засобів масової інформації за наявності у них карток акредитації, виданих департаментом інформації та зв’язків з громадськістю Одеської міської ради”.

У свою чергу 26 серпня 2011 р. Сєверодонецька міська Рада прийняла Рішення № 791 «Про затвердження Положення про порядок акредитації засобів масової інформації», яке не передбачає норму, згідно з якої відсутність акредитації не може бути підставою для відмови у допуску журналіста, працівника ЗМІ на відкриті заходи, які проводить суб’єкт влади17.

Київська міська рада й досі не внесла відповідні зміни до “Положення про
порядок акредитації засобів масової інформації”, що є додатком
до рішення Київради від 26 листопада 1998 р. No. 66/167. Останнє й досі залишається підставою для відмови акредитованим журналістам бути присутніми на відповідних засіданнях18.

Іншим прикладом ігнорування цієї норми є Харківська міська Рада, яка також не внесла відповідні зміну до регламенту. У відповіді на інформаційний запит до Харківської місцевої ради:

“Чи може не акредитований журналіст, працівник засобу масової інформації бути присутнім на засіданнях міської ради та засіданнях виконавчого комітету Харківської міської ради?”.

Було повідомлено, що “дійсно відповідно до ст. 26 Закону України “Про інформацію” відсутність акредитації не є підставою для відмови журналісту бути присутніми на таких заходах”.

Разом з тим у наступному абзаці відповіді повідомлялося “Звертаємо Вашу увагу, що згідно зі ст. 3 Регламенту Харківської міської ради 6 скликання у ході відкритого засідання міської ради в залі засідань мають право бути присутніми акредитовані журналісти, що здійснюють телевізійну та фото-зйомку у порядку визначеному регламентом…..Будь-який журналіст або працівник ЗМІ, може бути присутнім на засіданнях міської ради та засіданнях виконавчого комітету Харківської міської ради. Для цього журналіст, оператор, або фотокореспондент може отримати тимчасову акредитацію”.

Отже, мусимоконстатувати, про ігнорування органами місцевогосамоврядування ст. 26 Закону України “Про інформацію”, адже, як і ранішедосить часто, саме наявністьакредитаціїзалишаєтьсяпідставою для доступу на відповідні заходи.

1Закон о доступе к публичной информации выполняется на 50% – эксперт//http://nbnews.com.ua/news/27350

2Закон о доступе к публичной информации выполняется на 50% – эксперт//http://nbnews.com.ua/news/27350

3Див. дослідження Східноукраїнського центру громадських ініціатив ««Через доступ до генпланів – до містобудування без корупції»// http://www.totalaction.org.ua/node/924

4 Який вимагає, щоб відомості, доступ до яких закривається, мають бути ясними, описуватися вузько і відповідати контролю згідно з трискладовим тестом. А саме: інформація має стосуватися легітимної мети, передбаченої законом; оприлюднення інформації може загрожувати спричиненням суттєвої шкоди вказаній легітимній меті; шкода, що може бути заподіяна вказаній меті, має бути вагомішою, ніж суспільний інтерес в отриманні інформації (зараз єдиний законопроект, у якому втілено цей стандарт, є законопроект „Про доступ до публічної інфомрації”, внесений до Верховної Ради України народним депутатом А. В. Шевченком).

5На суд щодо активістаДорожнього контролю” не пустили журналістів. – режим доступу. – http://5.ua/newsline/184/0/73421

6Исполком строгого режима. – режим доступу. – http://www.kn.ks.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=414:-asmodey&catid=69:2011-03-19-23-16-47&Itemid=126

7“Репортери без кордонів”: у Печерському суді порушують права журналістів// http://tyzhden.ua/News/26019

8Землянська М. Журналіст оскаржує недопуск до Київради. – режим доступу. – http://www.svidomo.org/defend_article/5829

9Одеські журналісти прориваються до міськради через прокуратуру. – режим доступу. – http://www.unian.net/ukr/news/news-447511.html

10Котовська міськрада заперечує, що не пускає журналістів на засідання. – режим доступу. – http://www.telekritika.ua/news/2011-08-03/64810

11Див. Рішення Сіверськодонецької міської ради №791 «Про затвердження Положення про порядок акредитації засобів масової інформації». — режим доступу. — http://www.sed-rada.gov.ua/organi-vladi/rada-info/archive/dvadcyata-chergova-ses456ya-m456sko-radi-vi-sklikannya-v456d-26-08-2011-r/r456shennya-No791/?searchterm=Положення%20про%20порядок%20акредитації%20засобів%20масової%20інформації

12У Сіверськодонецьку журналісти не зможуть без акредитації потрапити на відкриті заходи влади. — режим доступу. — http://www.telekritika.ua/news/2011-09-09/65612

13Исполком строгого режима. — режим доступу. —http://stop-x-files-ua.org/?p=6187

14Барометр свободи слова. Вересень 2011 року. – режим доступу. – http://imi.org.ua/content/барометр-свободи-слова-вересень-2011-року

15Редакція газети «Крым сегодня» заявляє про тиск місцевої влади. – режим доступу. – http://www.telekritika.ua/news/2011-08-30/65327

16Розпорядження 
Одеського міського голови №579-01р від 23.05.2011р. “Про затвердження Правил пропускного режиму до адміністративної будівлі Одеської міської ради”// http://www.odessa.ua/acts/mayor/34574

17У Сіверськодонецьку журналісти не зможуть без акредитації потрапити на відкриті заходи влади// http://www.telekritika.ua/news/2011-09-09/65612

18http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/95B040C158F18209C22573C0004CA3F9?OpenDocument