Як реалізується наше право знати?

 

Відповідно до ст.5 Закону України “Про доступ до публічної інформації” доступ до інформації забезпечується:

а) шляхом “систематичного та оперативного оприлюднення інформації” її розпорядниками

та

б) шляхом надання інформації її розпорядниками за запитами на інформацію.

 

Це є два окремих способи забезпечення доступу до інформації і оприлюднення інформації її розпорядником жодним чином не звільняє його від обов’язку надати цю ж інформацію у разі отримання відповідного запиту на неї

 

СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ
ОПРИЛЮДНЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ

(“пасивний доступ“):

а) в офіційних друкованих виданнях,

б) на офіційних сайтах в мерезі Інтернет,

в) на інформаційних стендах,

г) будь-яким іншим способом.

 

1. Розпорядники інформації зобов’язані оприлюднювати [самі, без будь-яких інших умов]:

 

 

1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо);

2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності;

3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення;

4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності;

5) інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник;

6) інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації;

7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань;

8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи;

9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку;

10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію;

11) інформацію про діяльність суб’єктів владних повноважень, а саме про:

– їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв’язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти;

– прізвище, ім’я та по батькові, службові номери засобів зв’язку, адреси електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом;

– розклад роботи та графік прийому громадян;

– вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад;

– перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення;

– перелік і службові номери засобів зв’язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності;

– порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності;

– систему обліку, види інформації, якою володіє суб’єкт владних повноважень;

12) іншу інформацію про діяльність суб’єктів владних повноважень, порядок обов’язкового оприлюднення якої встановлений законом.

НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ЗА ЗАПИТАМИ

(активний доступ)

 

 

 

 

 

Розпорядники інформації зобов’язані надавати будь-яку інформацію, котра не є за законом інформацією з обмеженим доступом, а також інформацію з обмеженим доступом, якщо вона є суспільно-необхідною і право знати переважає потенційну шкоду від поширення інформації

 

 

Реалізації права на доступ до інформації за інформаційним запитом присвячено IV розділ Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

До позитивних новацій цього закону можна віднести, зокрема, те, що у порівнянні з нормами старого Закону “Про інформацію” подолано штучний поділ запитів на “запит про надання письмової інформації” та “інформаційний запит”, неврахування чого запитувачами іноді слугувало підставою незадоволення запитів та довгоочікуване чітке відокремлення правовідносин у сфері доступу до інформації від правовідносин у сфері звернень громадян (п.2 ст.2 Закону).

 

Крім того, чітко передбачено, що “запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.” Іншими словами – ви маєте право вимагати надання вам будь-якої інформації, котра не є відповідно до закону інформацією з обмеженим доступом просто тому, що ви хочете її знати, тому, що вона вас цікавить, бо цікавить.

 

Хоча закон передбачає, що запити можуть подаватися “в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача”, ми рекомендуємо вам, як і раніше, надсилати запити у письмовому вигляді, рекомендованим листом зі зворотнім поштовим повідомленням, вимагаючи письмової відповіді – тільки у такому випадку ви гарантуєте собі, що вашого запита не “загублять” та залишаєте у себе юридично вагомий доказ його надсилання і отримання адресатом, що може знадобитися в суді.

 

Закон невдало визначає запит на інформацію як “прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться в його володінні”, на наш погляд, будь-який запит варто розглядати не як “прохання”, а як “ввічливу вимогу” уповноваженої особи до особи зобов’язаної.

 

Ви маєте право подати письмового запита у довільній формі, проте мати на увазі, що він у будь-якому разі мусить містити:

1. Ім’я (ім’я та прізвище фізичної особи чи найменування юридичної особи) запитувача, поштову адресу або електронну адресу (якщо ви бажаєте отримати відповідь електронною поштою), “а також номер засобу зв’язку якщо такий є”. Щодо останнього – ви маєте повне право не писати номер свого телефону – адже адресат не має жодних законних підстав перевіряти, чи він у вас є, а розглядати наявний телефон як актуальний засіб зв’язку чи не розглядати – ваше право.

2. Загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, “якщо запитувачу це відомо”. Очевидно, що складаючи запита, запитувач має, керуючись розсудливістю, сформулювати свою вимогу так, щоб адресат (розпорядник інформації) мав можливість, керуючись принципом нормальної розумности, зрозуміти, про що конкретно йдеться.

3. Підпис і дату (за умови подання запиту в письмовій формі).

 

Ви (запитувач) не зобов’язані посилатися у запиті на правові норми, котрі надають право отримувати інформацію, але запит справить на адресата солідніше враження, якщо ви стисло вкажете: “На підставі ст.34 Конституції України, ст.10 Європейської конвенції з прав людини, Закону України “Про інформацію”, Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Якщо ви є журналістом, варто додати також посилання на Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” (чи, відповідно “Про телебачення і радіомовлення”, “Про інформаційні агенції”) та на Закон України “Про порядок висвітлення діяльности органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”. Якщо ви журналістом не є – не переймайтеся, обсяг вашого права знати не залежить від вашої професії, є лише деталі.

 

Отримавши запита, розпорядник інформації у будь-якому відповіді (чи задовольняє він запита, надаючи інформацію, чи відмовляє у наданні) надіслати відповідь протягом 5-ти робочих днів з дати отримання (от чому, зокрема, важливо надсилати запита рекомендованим листом зі зворотним повідомленням, на якому проставляється дата вручення запита).

 

Дії розпорядника інформації СТРОК УМОВИ
Надання запитаної інформації 5 робочих днів з дня отримання запита – загальне правило.

 

5 робочих днів з дня отримання запита, пересланого первинним адресатом – у разі, якщо запита надіслано неналежному адресату і переслано ним належному.

 

48 годин з дня отримання запита – у разі терміновости запиту, виходячи зі змісту запитаної інформації

 

 

 

 

 

 

 

 

20 робочих днів з дня отримання запиту – у разі складности його задоволення.

 

 

Наявність запитаної інформаці.

Відсутність передбачених законом умов відмови у наданні інформації

 

Отримання розпорядником інформації запита, пересланого іншою особою, до якого надійшов запит про інформацію, котрою він не володіє.

 

 

 

Наявність запитаної інформації.

Запит стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якости харчових продуктів і предметів побуду, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян.

 

Наявність запитаної інформації.

Запит стосується великого обсягу інформації або потребує складного пошуку інформації.

Запитувача має бути письмово повідомлено протягом 5 днів з дня отримання запиту.

Відмова у наданні 5 днів з моменту отримання запиту Наявність принаймні однієї з підстав:

– Розпорядник не володіє і не зобов’язаний володіти інформацією.

– Інформація належить до інформації з обмеженим доступом.

– Запитувач не оплатив витрати на надання інформації, якщо такі витрати підлягають сплаті за законом.

– Запит не відповідає визначеним законом вимогам.

Пересилання запита належному адресату Прямо не визначено законом, на наше переконання – протягом 5 днів з дати отримання запита Розпорядник інформації, до якого надійшов запит, не володіє інформацією, але йому відомо, хто нею володіє.

 

 

Важливо! Інформація на запит має (ст.21 Закону “Про доступ до інформації”) надаватися безкоштовно в усіх випадках, окрім одного: якщо ви вимагаєте надання вам копій документів в обсязі більш як 10 сторінок, а розпорядник своїм правовим актом встановив розмір такої плати відповідно до методики, визначеної Кабміном. Якщо ви просто вимагаєте надання певної письмової інформації, а не “копій документів”, плати з вас брати не мають права. У будь-якому випадку безкоштовному наданню підлягає суспільна-необхідна інформація (інформація, що становить суспільний інтерес).