Лип 282008
 

Збираючи від центральних та крайових органів державної влади переліки відомостей, віднесених ними до т.зв. “конфіденційної інформації”, відповідного запита наприкінці минулого року я надіслав і до Генеральної прокуратури України.

Попри велику історію порушення (на мій погляд) генпрокуратурою моєго права на інформацію – в тому не було нічого особистого, близько сотні таких запитів розлетілося по інших респондентах, серед яких були і такі, що можуть претендувати на особливу секретність не згірш за ГПУ, але без проблем, відписок і гри в дурня надали належну інформацію.

У генпрокуратури ж виявилася “собствєнная гордость”, як писав пролетарський поет, і на громадян, що пхають свого носа до їхніх прокурорських справ, там дивляться вочевидь “cвисока”. Листом №13/1-35 від 26.12.07 начальник відділу організації діловодства ГПУ Н.Крамаренко сповістив таке: “…наказом Ген.прокурора затверджено перелік утворюваних у діяльности органів прокуратури документів, що містять конф.інформацію і яким надається гриф обмеження доступу ДСК. Оскільки зазначений документ належить до розпорядчих документів, які визначають управлінську діяльність органів прокуратури України, надання їх (так у тексті – О.С.) копій не передбачено”.

Чим саме “не передбачено”, мовляв, надання копій, начальник відділу не вточнив, мабуть през певні проблеми в обгрунтуванні – адже насправді “передбачено” (і то не підзаконною цидулкою чи то волею якогось чиновника, а Законом України “Про інформацію”), опублікування всіх нормативних актів та надання на інформаційні запити всієї інформації, окрім визначеної законом. У такий спосіб Генпрокуратура, природньо, напросилася влітку цього року на повторний запит, котрий благополучно (?) розглядає і дотепер, не виконавши, до речі, як і завжди до того, встановлений Законом обов’язок щодо надсилання протягом 10-днів від отримання запиту письмового повідомлення, чи буде його задоволено. Не панська справа. Зрозуміло, що своєю поведінкою ГПУ напрошується і на черговий судовий позов, але наразі мова не про те.

Мова наразі про те, що у пошуковій базі “Ліга” легко і невимушено знаходиться наказ генерального прокурора України (незабутнього Святослава Піскуна) № 18 від 18.03.05 і затверджений тим наказом “Перелік утворюваних у діяльності органів прокуратури України документів, що містять конфіденційну інформацію і яким надається гриф обмеження доступу “Для службового користування”, котрий і маю приємність подати тут до уваги панства1:

ПЕРЕЛІК утворюваних у діяльності органів прокуратури України документів, що містять конфіденційну інформацію і яким надається гриф обмеження доступу “Для службового користування”

1. Організаційно-розпорядчі документи (накази, вказівки, розпорядження) керівництва Генеральної прокуратури України прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратур регіонів та Військово-Морських Сил України, які містять інформацію з обмеженим доступом.
2. Доповідні записки, довідки, інформаційні листи, методичні рекомендації з питань здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави.
3. Узагальнення, аналізи, огляди, документи прокурорського реагування, які містять відомості обмеженого поширення.
4. Спецповідомлення, які містять оперативну інформацію.
5. Документи, які за своїм змістом містять банківську чи комерційну таємницю та інформацію з питань відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом.
6. Облікова картка на особу про надання допуску до державної таємниці (після заповнення).
7. Листування з органами Служби безпеки України щодо оформлення допуску працівників прокуратури до державної таємниці.
8. Накази про надання працівникам прокуратури допусків до державної таємниці.
9. Номенклатури посад працівників, які підлягають оформленню на допуск до державної таємниці (якщо за своїм змістом не розкривають відомості, що становлять державну таємницю).
10. Науково-практичні та інформаційні видання, підготовлені за матеріалами прокурорсько-слідчої практики.
11. Інші документи, для створення яких використовується конфіденційна інформація2.

Я далекий від думки про те, що чинні співробітники ГПУ залишилися в докомп’ютерній епосі і не мають уявлення про такий доволі популярний серед законників та стурбованих прибамбас як продукт “Ліги”. Тому за такої диспозиції прокурорську впертість у ненаданні того нещасного переліку офіційно, на запит, мені важко охарактеризувати інакше, як вчинене чи то “назло” чи то за принципом “хоч всруся та не відступлюся”. Ну-ну.

Для повноти картини залишилося додати, що така поведінка прокурорів (та і не тільки їхня) заохочується чинним пунктом 7 Указу Президента України №503 (автор – Л.Кучма), який дозволяє не оприлюднювати правові акти, що “не мають нормативного характеру або загального значення” та особливостями чинної редакції Указу Президента України (того ж самого) “Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади” №493 (автор – Л.Кравчук, продовжувач – Л.Кучма), не передбачає обов’язкову державну реєстрацію нормативних актів ГПУ.

Віктор Ющенко може змінити ситуацію на краще розчерком пера. Шкода, що йому принаймні дотепер все не до того.3

Олександр Северин, к.ю.н.

Примітки:
1 Про історію появи цього документу в базі “Ліги” – тут: http://www.khpg.org/index.php?id=1214326358&w=%C7%E0%F5%E0%F0%EE%E2
2 Прошу звернути увагу на “безрозмірність” опцій за пунктами [принаймні] 3, 4, 11.
3 Поговоримо про це? http://www.maidanua.org/static/mai/1216552740.html



Print Friendly, PDF & Email