Січ 212012
 


 

9 травня минулого року набув чинності закон «Про доступ до публічної інформації». Він є доволі революційним для України. Це поставило перед державою потребу змінити, подекуди докорінно, свою діяльність щодо надання й оприлюднення інформації.

До і після запровадження цього закону звучало чимало застережень, що українська влада до цього не готова.

Оскільки гострі конфлікти між громадянами і органами влади часто потрапляють до суду, то стало цікаво проаналізувати судові рішення, які виносились на підставі цього закону.

Трохи цифр. З 9 травня по 2 листопада 2011 року суди, які здійснюють судочинство в адміністративних справах, прийняли 176 рішень (120 постанов і 56 ухвал), які містили в собі посилання на Закон України “Про доступ до публічної інформації”. З них 26 позовів суди задовольнили в повному обсязі, 39 позовів — задовольнили частково і 55 позовів — відмовили в повному обсязі.

Суди Львівської області та АР Крим винесли найбільшу кількість рішень, а в Рівненській, Тернопільській, Миколаївській областях — жодного.

У повному обсязі позовні вимоги найчастіше задовольняють у Криму, Івано-Франківській та Чернігівській областях. Щодо часткового задоволення скарг, лідирують та ж АР Крим, а також Житомирська, Донецька і Херсонська області. В той же час найсуворішими є суди Львівської, Київської та Харківської областей: тут зафіксована найбільша кількість відмов у задоволенні позовів.

Коли суди стають на бік громадян

Найчастіше суди задовольняють позови через ненадання відповіді на інформаційний запит у визначений законом п’ятиденний термін, відмову у наданні інформації чи неповну відповідь, а також несвоєчасне надання відповіді на запит.

У деяких позовах містилося прохання відшкодування моральної шкоди, проте у жодному рішенні суд не задовольняв цю вимогу.

Як випливає із судових рішень, не навчилися давати відповіді на запити за 5 днів Гаспринський селищний голова, Ялтинська міська рада, Щорський районний військовий комісаріат та УДАІ УМВС України в Херсонській області. У суді ці вони стверджували, що не отримали запит на інформацію або ж надали відповідь проте з “незалежних” від них причин запитувач її не отримав. Суд, в переважній більшості таких випадків, зобов`язував все-таки, надати відповідь на інформаційний запит.

Відмовами у наданні інформації зловживали УМВС України у Вінницькій області, Краматорський міський голова. Останній, приміром, відмовився надати копію декларації про його доходи та доходи членів його родини за 2010 рік. Правомірність відмови в таких справах розпорядники інформації переважно мотивували тим, що це інформація з обмеженим доступом або ж вони не мають такої інформації. Проте в ході судового розгляду позивачі доводили протилежне, і суд виносив постанову про задоволення позову.

Цікаво, що не всі службовці одразу виконували рішення суду щодо надання публічної інформації, і позивачі змушені знову були звертатися до суду.

Українці подавали також адміністративні позови за ст.212-3 КпАП України, і близько 60% позовів було задоволено і, відповідно, притягнуто до адміністративної відповідальності державних службовців, котрі порушили положення законодавства про доступ до публічної інформації.

Чому суди відмовляють у порушенні провадження

Основна більшість відмов полягала у тому, що позивачі зверталися до суду неналежної інстанції. Так, адміністративний суд розглядає тільки справи щодо визнання дій чи бездіяльності розпорядника інформації неправомірною та зобов’язання вчинити певну дію. Тоді як позивачі часто просять притягнути до відповідальності винних. В той же час, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства та справи про накладення адміністративних стягнень.

Притягнення до юридичної відповідальності судом за порушення права на доступ до публічної інформації відбувається у два етапи. Спочатку прокуратура чи за заявою громадянина, чи з власної ініціативи складає протокол про вчинення адміністративного правопорушення і передає його до загального (а не адміністративного) суду. Тільки на підставі цього суд виносить рішення про накладення адміністративного стягнення. Тому звернення з фактами порушення службовців законодавства про доступ до публічної інформації слід подавати до прокуратури, а не суду.

автор: Марія Дзюпинюрист, експерт Центру “Наше право”

джерело: http://human-rights.unian.net/ukr/detail/197272



Print Friendly, PDF & Email