Бер 232012
 
 Як дізнатися, хто співпрацював із КГБ? Де знайти відомості про родичів, засуджених в часи СРСР? Як правильно написати запит? Читайте чорновик посібника для роботи з радянськими архівами. Якщо не знайшли відповіді, пишіть нам.

Центр досліджень визвольного руху (ЦДВР) готує до випуску практичний порадник “Як реалізувати право на доступ до архівів”– для тих, хто хоче дізнатися про минуле своєї родини, земляків або населеного пункту. Укладачам порадника важливі ваші думки і зауваження – про що варто ще згадати в цьому пораднику.

Прочитайте текст нижче. Якщо вам є що додати, пишіть за вказаними адресами.

Загалом практичний порадник “Як реалізувати право на доступ до архівів” матиме наступну структуру:

  1. Використання документів комуністичних спецслужб. Закордонний досвід.

  2. Документи комуністичних органів безпеки в Україні

  3. Доступ до архівів: огляд законодавства.

  4. Порядок оскарження ненадання/надання неповної інформації.

  5. Що, де та як шукати та отримувати. Питання та відповіді.

5.1. Пошук інформації про репресованих, депортованих, розкуркулених, вивезених, переселених, засланих, висланих осіб та осіб, які зникли безвісти з політичних мотивів під час панування тоталітарного режиму СРСР.

5.2. Робота з архівами та архівними документами.

  1. Узагальнена інформація про архівні установи.
  2. Бази даних.

Спільно з ЦДВР редакція “Історичної правди” представляє вашій увазі чернетку розділу “Часті запитання” розділів 5.1 і 5.2. Цей текст лише готується до друку, нам важливі ваші поради щодо питань, які ще можуть цікавити дослідників, журналістів, родичів і всіх зацікавлених у роботі з архівами КГБ.

Ми намагатимемося максимально відповісти на ваші запити у планованому виданні, а також опублікуємо фінальну версію порадника на “Історичній правді”.

Запрошуємо вас висловлювати свої пропозиції та задавати питання у коментарях до цього посту, або писати на скриньку dostup@cdvr.org.ua Будемо вдячні за зворотній зв’язок до 5 листопада 2011 року.

5.1. ПОШУК ІНФОРМАЦІЇ ПРО РЕПРЕСОВАНИХ, ДЕПОРТОВАНИХ, РОЗКУРКУЛЕНИХ, ВИВЕЗЕНИХ, ПЕРЕСЕЛЕНИХ, ЗАСЛАНИХ, ВИСЛАНИХ ОСІБ ТА ОСІБ, ЯКІ ЗНИКЛИ БЕЗВІСТИ З ПОЛІТИЧНИХ МОТИВІВ ПІД ЧАС ПАНУВАННЯ ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ СРСР

Чи існують сьогодні бази даних на репресованих осіб? І де я можу з ними ознайомитися?

На даний момент ситуація з пошуком архівних кримінальних справ або будь-якої інформації щодо осіб, які були репресовані каральною машиною Радянського Союзу, виглядає досить заплутаною. До цього часу не створено об’єднаної бази даних про цих осіб.

В Україні нині існує тільки дві основні бази даних щодо репресованих осіб. Але жодна з них не заповнена навіть на половину, і тільки одна з них є відкрита для ознайомлення – сайт“Реабілітовані історією”.

Для проведення фундаментальних досліджень з проблем впровадження сталінської моделі соціалізму в Україні; державного терору/політичних репресій як методу управління; ролі радянських правоохоронних органів як одного з інструментів державного терору Національна академія наук, Інститут історії України НАН України, Служба безпеки України, спільно з Державним комітетом по пресі, Українським історико-просвітницьким товариством “Меморіал” імені В. Стуса, Всеукраїнською Спілкою краєзнавців ініціювали Державну програму науково-документальної серії книг “Реабілітовані історією”.

Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 11 вересня 1992 року була утворена Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг “Реабілітовані історією”, якуочолював померлий у вересні академік Петро Тронько.

При Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласній державній адміністрації та міст Києва і Севастополя діють редакційні колегії науково-документальної серії книг “Реабілітовані історією”.

Структура кожного обласного тому включає декілька книг. У першій книзі публікується вступна стаття-дослідження, в якій особлива увага звертається на особливості функціонування комуністичного режиму на території області.

Нариси про незаслужено забутих та репресованих державних діячів, видатних діячів науки, культури, політиків, робітників, селян дають читачеві можливість уявити масштабність “соціальної чистки” радянського суспільства.

Розділ “Мовою документів” дає уявлення про перебіг політичних репресій, взаємодію партійних, радянських та правоохоронних органів у здійсненні державного терору, методи роботи радянських спецслужб, настрої населення. У книгах подаються також списки репресованих, підготовлені на основі архівно-слідчих справ. Окремо висвітлюється увічнення пам’яті репресованих громадян.

Кількість книг по кожній області залежить від кількості репресованих громадян. Спільними зусиллями Головної редколегії науково-документальної серії книг “Реабілітовані історією”, Інституту історії України НАН України, Служби безпеки України, Державного комітету архівів України, обласних державних адміністрацій, численних науковців, архівістів, журналістів, краєзнавців регіональними редколегіями серії “Реабілітовані історією” в областях України та Автономній Республіці Крим видано 68 книг.

Всього планується опублікувати понад 100 томів. За архівно-слідчими справами, які зберігаються у Національному архівному фонді України, працівниками обласних науково-редакційних груп виявлено й складено картки на понад 700 тисяч репресованих громадян.

Розпочаті дослідження депортацій 1930-1950-х років та виявлення імен депортованих громадян. Створюється електронна Національна база жертв політичних репресій за 17 параметрами.

На цьому сайті можна скачати книги з серії “Реабілітовані історією” кожної області (щоправда, далеко не всі), у яких вказана інформація про реабілітованих осіб. Основою для цих книг є опрацювання архівних кримінальних справ, які зберігаються в обласних державних архівах та управліннях Служби безпеки України.

Паралельно на сайті існує Національний банк репресованих, формування якого відбувається за списками осіб з книг серії “Реабілітовані історією”. Станом на кінець вересня сюди внесено тільки трішки більше 90 000 осіб. Тут можна пошукати інформацію за прізвищем, місцем народження чи проживання.

До цього проекту долучені Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг “Реабілітовані історією” та Український інститут національної пам’яті.

Паралельно також діє архівно-пошуковий проект “Український мартиролог ХХ століття”, до виконання якого долучені Державний комітет архівів України, Український інститут національної пам’яті, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України.

За планом можливість розміщення вказаного проекту в мережі інтернет передбачається в 2012 році, а стовідсоткове наповнення планується лише до кінця 2015 року. Інформація до бази даних проекту вноситься з архівних кримінальних справ на реабілітованих осіб, які зберігаються в архівах Центрального державного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГОУ), галузевих архівах СБУ та МВС України (включно з їхніми територіальними підрозділами), а також в обласних державних архівах.

Станом на 13 квітня 2011 року до бази даних введено 33763 записи з архівів областей та346.139 осіб з головного державного архіву СБУ.

Трішки краща ситуація спостерігається в Російській Федерації. Міжнародне історико-просвітницьке правозахисне і благодійне товариство “Меморіал” спільно з Уповноваженим з прав людини в РФ у 1998 році приступили до створення єдиної бази даних репресованих осіб, зводячи разом інформацію з регіональних Книг пам’яті колишніх республік СРСР, які вже вийшли в світ або тільки підготовлених до видання.

Результати цієї роботи, доповнені інформацією з ряду інших джерел, вилилися у 4-е видання диску “Жертви політичного терору в СРСР” та веб-сайт http://lists.memo.ru, де міститься інформація про понад 2 600 000 репресованих осіб всього колишнього Радянського Союзу.

Також товариство “Меморіал” спільно з Архівом Президента Росії надали так звані“сталінські списки” – переліки людей, які були засуджені за особистою санкцією Й. Сталіна і його найближчих соратників по Політбюро ЦК ВКП (б) до різних мір покарання – в переважній більшості до розстрілу.

Основу даного веб-сайту складають списки, датовані 1936-1938 рр., коли механізм списків засудження застосовувався найбільш часто (загалом понад 45 тисяч імен).

Підкажіть, де можна знайти інформацію про мого репресованого родича?

Варто наголосити, що під репресією слід розуміти комплекс каральних заходів, які вжиті офіційними державними органами до окремого громадянина або до великої маси людей за певною ознакою. Сюди відносяться арешти за т. зв. “антинародну” діяльність, депортації, розкуркулення, вивезення, переселення, спецпоселення, заслання, висилка, зникнення безвісти з політичних мотивів. За період діяльності карально-репресивної системи репресіям було піддано мільйони осіб, які проживали на території України.

Пошук інформації варто розпочати з інтернету, де можна ознайомитися з матеріаламиНаціонального банку даних жертв політичних репресій радянської доби в Україні на сайті “Реабілітовані історією”, “Жертви політичного терору в СРСР” та “Сталінські списки”.

Основний масив архівних кримінальних справ на репресованих осіб зберігається в Головному державному архіві (ГДА) СБУ з його регіональними підрозділами, ЦДАГОУ та обласних архівах України. В ГДА СБУ та ЦДАГОУ, в основному, зберігаються архівні кримінальні справи на осіб, які народилися в Києві чи Київській області.

В разі відсутності даних в інтернеті радимо продовжити пошук інформації з подання письмових заяв до Державного архіву відповідного регіону України, регіональних управлінь СБУ та МВС, де людина народилася чи була заарештована, та до Галузевих державних архівів СБУ та МВС України.

В разі відсутності інформації в Україні, необхідно звернутися в Головний інформаційно-аналітичний центр Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації, де зберігається вся інформація про осіб колишнього СРСР, які були заарештовані та засуджені. Також за наявності інформації про місце відбування покарань, необхідно звернутися в Державний архів області, архіви органів внутрішніх справ та державної безпеки відповідної країни, де людина відбувала покарання.

Де можна знайти інформацію про осіб, які були депортовані, перебували на поселені, виселенні, спецпоселенні, в тому числі внаслідок розкуркулення?

Вказану інформацію можна знайти в Державних архівах відповідного регіону України та регіональному управлінні МВСУ за місцем народження/арешту особи, надіславши туди відповідний письмовий запит.

В разі відсутності інформації в Україні – в обласних архівах та органах внутрішніх справ тієї території, де відбувала покарання особа, та в Головному інформаційно-аналітичному центрі Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації.

Мій дід народився в Києві і зник безвісти в кінці 1930-их років. В родині ходили чутки, що ніби він був розстріляний та похований під Києвом в Биківні. Чи можу я десь ознайомитися з списком осіб, які були розстріляні в Биківні?

Частково інформацію про розстріляних у Києві та похованих у Бикiвнянському лiсi в 1936-1941 рр. можна знайти, звернувшись в інформаційно-довідковий зал (ІДЗ) ГДА СБУ, а також перелиставши книги “Сосни Бикiвнi свiдчать: злочин проти людства” (Книги 1-3), “Пам’ять Бикiвнi: документи та матерiали”, “Київ: Жертви репресій” (Том 1-2), де проводиться дослідження архівних кримінальних справ з архiву КДБ УССР.

Тут зiбрані біографічні довідки на “ворогiв народу”, похованих у Бикiвнянському лiсi, а також розстрiляних бiльшовиками в мiжвоєннi 1920-1941 рр. уродженців Києва та Київської областi, а також тих громадян, які народилися, жили або працювали в Києві, жителів інших областей України, які в Києві були засуджені або разом з киянами проходили по групових справах.

Для пошуку інформації та в разі наявності архівної кримінальної справи ознайомитися з нею необхідно звернутися з письмовими запитами до ГДА СБУ та ЦДАГОУ, де, в основному, зберігаються архівні кримінальні справи на осіб, які народилися в Києві чи Київській області.

В разі відсутності інформації в Україні, необхідно звернутися в Головний інформаційно-аналітичний центр Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації, де зберігається вся інформація про осіб колишнього СРСР, які відбували покарання в місцях позбавлення волі.

Де шукати інформацію про мого репресованого родича, якщо він народився в одній області, а був засуджений в іншій?

З пошуку даного виду інформації Вам необхідно звертатися в обласні архіви, управління СБУ та МВСУ як за місцем народження, так і за місцем проживання та арешту Вашого родича.

Мій дядько перебував в лавах Української Повстанської армії. В 1944 році ми отримали від нього останню звістку. Де я можу знайти інформацію про його подальшу долю?

Інформацію про життя та діяльність дядька Ви можете пошукати в Державному архіву відповідного регіону України та регіональних управліннях СБУ та МВС України за місцем його народження, надіславши туди відповідний письмовий запит.

Також Ви можете звернутися до Центру досліджень визвольного руху, а щодо інформації про наявність/відсутність засудження та відбуття покарання – до Головного інформаційно-аналітичного центру Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації.

Мій дід на початку Другої світової війни був призваний в Червону Армію. Через певний час він був звинувачений в антинародній діяльності і засланий (куди – невідомо). В які установи мені необхідно звернутися для пошуку максимальної інформації про мого родича?

Оскільки Ви не сказали точну дату призову діда, то пошук інформації про перебування в лавах Червоної Армії необхідно здійснювати відразу в декількох архівних установах. Якщо це відбувалося до 1940 року – необхідно звернутися до Російського державного військового архіву, а якщо після 1941 року – в Центральний архів Міністерства оборони Росії.

Щодо пошуку інформації про арешт та заслання – то необхідно звернутися до Державного архіву відповідного регіону України та регіональних управліннях СБУ та МВС України за місцем його народження, надіславши туди відповідний письмовий запит.

В разі відсутності інформації в Україні, отримати інформацію про наявність/відсутність засудження та відбуття покарання можна в Головному інформаційно-аналітичному центрі Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації.

Де знайти інформацію про дату, причину смерті, місце захоронення родича, який, відбуваючи покарання в тюрмі, там і загинув?

Якщо ви не володієте інформацією про місце заслання родича, то спершу Вам необхідно здійснити пошук в Державних архівах відповідного регіону України та регіональних управліннях СБУ та МВСУ за місцем народження/арешту особи, надіславши туди відповідний письмовий запит.

В разі відсутності інформації в Україні – в Головному інформаційно-аналітичному центрі (ГІАЦ) Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації, де зберігається вся інформація про осіб колишнього СРСР, які відбували покарання в місцях позбавлення волі.

В разі наявності інформації про місце заслання необхідно звернутися до регіональних архіву та органів внутрішніх справ тієї території, де відбувала покарання особа.

Чи можу я отримати інформацію про репресії, які відбувалися в моєму рідному селі?

Так, можете. Але варто врахувати, що пошук такого роду інформації є тематичним, а тому архівна установа може вимагати від Вас оплати праці з пошуку наявних матеріалів. Вам краще попередньо зібрати певну інформацію (список осіб, які піддавалися репресіям, дозвіл від родичів на ознайомлення з їхніми архівними кримінальними справами), а потім вже особисто працювати в читальних залах архівів.

Мою родину за сприяння та допомогу ОУН-УПА вивезли до Сибіру, а дядька ще немовлям віддали в якийсь дитячий будинок. Я хочу віднайти інформацію про нього, а також про його можливих дітей. Допоможіть мені у цьому!

Спершу Вам необхідно переглянути архівну кримінальну справу Вашої родини. Можливо у ній є згадка про місто чи назву цього дитячого будинку. Потім Вам необхідно з письмовою заявою звернутися в Службу розшуку Товариства Червоного Хреста України, оскільки саме ця організація займається пошуком осіб, які народилися або виховувалися в дитячих будинках.

Де можна знайти інформацію про родича, який пропав безвісти в часи сталінського терору?

Перегляньте матеріали Національного банку даних жертв політичних репресій радянської доби в Україні на сайті “Реабілітовані історією”, “Жертви політичного терору в СРСР” та“Сталінські списки“. Можливо, тут буде згадка про Вашого родича.

Потім надішліть письмовий запит до Державного архіву відповідного регіону України та регіональних управлінь СБУ та МВСУ за місцем народження родича. В разі відсутності інформації в Україні – зверніться в Головний інформаційно-аналітичний центр Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації, де зберігається вся інформація про осіб колишнього СРСР, які відбували покарання в місцях позбавлення волі.

Що стосується пошуку людини, яка пропала в Україні, а інформацію про неї шукають іноземні організації чи родичі, які проживають за кордоном, то тут на допомогу може прийти також Служба розшуку Товариства Червоного Хреста України. Так само варто звертатися в дану службу, якщо заява родичів громадян України стосується особи, яка проживала за межами України.

Підставою для початку розшуку є письмове звернення до Служби розшуку Товариства Червоного Хреста України з докладною інформацією про особу, яку розшукують, та запитувача. Розшук осіб за межами України потребує певного часу – як правило, не менше року, що залежить від національного товариства, куди надсилаються запити.

Де можна знайти інформацію про те, чи реабілітована певна особа?

Реабілітація – це процес повернення втрачених прав і переваг, ліквідація обмежень в правах, пов’язаних з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, позбавленням волі, невиправданим засудженням невинних осіб, незаконним застосуванням примусових заходів медичного характеру, а також відновлення правоздатності на майбутнє.

Тобто це публічне визнання людини невинною і вибачення перед нею з боку держави. Процес реабілітації, розпочатий в хрущовську епоху, незабаром був припинений. Відновився він під суспільним тиском в 1989 році.

Реабілітація жертв політичних репресій охоплює увесь період діяльності карально-репресивної системи СРСР і поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених за цей час судами СРСР або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі.

Для пошуку інформації про реабілітацію особи вам необхідно звернутися з письмовими заявами до Державного архіву відповідного регіону України та регіональних управлінь СБУ, де людина народилася чи був винесений вирок.

В разі відсутності інформації в Україні, необхідно звернутися в Головний інформаційно-аналітичний центр Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації, де зберігається вся інформація про осіб колишнього СРСР, які відбували покарання в місцях позбавлення волі.

Чи відбувається нині процес реабілітації?

Так, процес реабілітації відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні” триває.

Варто наголосити, що відповідно до статті 1 Закону реабілітованими вважаються ті особи “…які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі “двійками”, “трійками”, особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР “Про кримінальну відповідальність за державні злочини” від 25 грудня 1958 року…”

Реабілітованими визнаються також громадяни, “…засуджені за антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР “Про кримінальну відповідальність за державні злочини” від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України; поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу України; порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров’ю громадян чи статевою розпустою”.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні, і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру”.

В той же час стаття 2 Закону чітко обумовлює обставини, коли людина не може бути реабілітована. “Реабілітації не підлягають особи, щодо яких у матеріалах кримінальних справ є сукупність доказів, які підтверджують обґрунтованість притягнення їх до відповідальності за:

  • зраду батьківщини, шпигунство, диверсії, шкідництво, саботаж, терористичні акти;

  • злочини проти людства і людяності, каральні акції щодо мирного населення, вбивства, мордування громадян і пособництво в цьому окупантам у період Великої Вітчизняної війни;

  • збройні вторгнення на територію України, організацію збройних формувань, які чинили вбивства, розбої, грабежі й інші насильства, та особисту участь у вчиненні цих злочинів.

Не підлягають реабілітації також особи, засуджені за злочини проти правосуддя, пов’язані з застосуванням репресій, навіть якщо вони самі згодом зазнали репресій”.

Де можна знайти інформацію про конфіскацію чи вилучення майна під час розкуркулення чи засудження за антинародну діяльність моїх родичів?

Для пошуку інформації про конфіскацію чи вилучення майна, яке дуже часто застосовувалося карально-репресивною системою Радянського Союзу, Вам необхідно звернутися з письмовою заявою до відповідних регіональних архівів України та управлінь Міністерства внутрішніх справ України за місцем народження та/або винесення вироку.

Мій дід був засуджений в 1938 році Кам’янець-Подільським обласним управлінням НКВС. Нині такої області немає. Куди мені звертатися для пошуку архівно-слідчої справи мого родича?

22.09.1937 року з частини тодішньої Вінницької області було утворено Кам’янець-Подільську область УРСР. 04.02.1954 року вона була перейменована на Хмельницьку. Тому для пошуку архівно-слідчої справи на Вашого діда необхідно звернутися з письмовими заявами до Державного архіву Хмельницької області та Управління СБУ в Хмельницькій області.

Якщо Ваш дід народився в іншій області, то також можна надіслати заяви до Державного архіву відповідного регіону України та регіональних управлінь СБУ за місцем народження.

В разі відсутності інформації в Україні, необхідно звернутися в Головний інформаційно-аналітичний центр Міністерства внутрішніх справ Росії, де зберігається вся інформація про осіб колишнього СРСР, які відбували покарання в місцях позбавлення волі.

Де знайти відомості про осіб німецької та іншої національності, які були затримані органами радянської контррозвідки в 1945-1950-их роках на території країн Східної Європи і які проходили за обліково-перевірними справами?

Вся інформація про осіб, щодо яких заводилися обліково-перевірні справи, знаходиться на території Російської Федерації. Для пошуку інформації вказаного характеру необхідно з письмовою заявою звернутися до Центрального архіву ФСБ РФ, управління ФСБ РФ в Омській області, Російського державного військового архіву, ГІАЦ МВС РФ.

5.2. РОБОТА З АРХІВАМИ ТА АРХІВНИМИ ДОКУМЕНТАМИ

Детально алгоритм звернення до архіву, права громадян, можливості роботи, передбачені українським законодавством, будуть викладені у розділі 3 даного посібника. Нижче роглянемо окремі питання, які найчастіше ставляться користувачами архівів, та потребують додаткових роз’яснень.

Підкажіть, як правильно подати заяву, щоб вона була розглянута та була надана відповідь?

Підготовка та подання заяви на пошук інформації передбачає декілька кроків.

1. Запит на пошук інформації подається фізичною або юридичною особою в усній чи письмовій формі під час особистого прийому, шляхом надсилання поштою, врученням особисто або через уповноважену на це іншу особу, оформлену у встановленому законом порядку.

2. Запит на пошук інформації подається у довільній формі (зразки заяв додаються).

3. Запит на пошук інформації повинен містити:

– прізвище, ім’я, по батькові (найменування) запитувача, поштову адресу, адресу електронної пошти або номер телефону (якщо такий є);

– назву та адресу установи, куди звертається заявник;

– суть звернення, в якому подається максимально повний опис наявної інформації. Основою пошуку є повне прізвище, ім’я та по-батькові родича, повна дата та місце народження. Якщо Вам відомі інші факти з біографії, то обов’язково вкажіть їх, це може суттєво полегшити та пришвидшити пошук інформації – дата та місце арешту чи винесення вироку, назва органу, який виніс рішення, місця відбування покарань, подальша доля, місце поховання тощо);

– прохання надати наявну у відповідача інформацію у формі архівної довідки, можливість ознайомитися з наявними матеріалами тощо;

– в разі відсутності інформації прохання вказати адреси інших установ, де може знаходитися інформація;

– підпис і дату (за умови подання письмового запиту).

Швидкість та результативність пошуку залежать від повноти й точності вказаних Вами вихідних даних.

Який термін виконання звернень громадян передбачено законодавством України?

Термін виконання звернень згідно з діючими нормативно-правовими актами встановлений наступний:

– депутатський запит виконується не пізніше як у 15-денний строк з дня його одержання або інший строк, встановлений Верховною Радою України;

– звернення народного депутата України та депутата місцевої ради – протягом 10 днів з дня його одержання;

– заяви від юридичних та фізичних осіб – протягом 30 днів.

Термін виконання вищевказаних документів обчислюється з моменту їх надходження і реєстрації в установі.

Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, з дозволу керівництва установи встановлюється необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.

Якщо питання, порушені в одержаному установою зверненні, не входять до її повноважень, воно в термін не більше п’яти днів пересилається нею за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз’ясненнями.

Чи має архів право відмовити мені у доступі до документів органів радянської влади, що містять гриф “совершенно секретно”?

Ні. Законодавство України не передбачає обмеження доступу до документів з такими грифами. Тому, якщо ви отримали відмову у доступі до документів саме з такою аргументацією, рекомендуємо наполягати на своєму праві працювати з ними та, за потреби, оскаржувати дії архіву.

Хорошковський плутає “совершенно секретно” і “цілком таємно”

Відповідно до Закону України “Про державну таємницю” грифами, які засвідчують наявність у документі державної таємниці є: “таємно”, “цілком таємно”, “особливої важливості”. Якщо на документі нема такого грифу, він не може вважатись таємним.

Що таке процес розсекречення документів? Як довго він триватиме і коли можна буде ознайомитись з розсекреченими документами?

Розсекречування матеріальних носіїв секретної інформації – зняття в установленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом скасування раніше наданого грифу секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації (Закон України “Про державну таємницю”).

У випадку з документами карально-репресивної системи Радянського Союзу, на практиці це означає перегляд документів з грифами “сєкрєтно”, “совєршенно сєкрєтно” на предмет наявності в них інформації, що містить державну таємницю держави Україна.

Якщо така інформація міститься в документі, Експертна комісія наносить на нього відповідний гриф (“таємно”, “цілком таємно”, “особливої важливості”). В іншому випадку – наносить позначку “розсекречено”, або будь-яку іншу, що свідчить про відсутність секретної інформації.

За останні роки було кілька розпорядчих документів (в тому числі Укази Президента та розпорядження Кабінету Міністрів), що ставили перед архівами часові рамки щодо розсекречення документів. Однак строки порушувались. Насамперед це відбувається через величезні об’єми таких документів. Адже фактично усі документи карально-репресивної системи Радянського Союзи були секретними, а мова йде про мільйони документі, кожен з яких необхідно опрацювати та прийняти відповідне рішення.

Однак користувачам архівів слід мати на увазі, що той факт, що документ не пройшов процедуру розсекречення, не може бути причиною відмови у доступі до нього (детально про це читайте вище – у відповіді на попереднє питання).

Це завдання архіву – забезпечити першочергово розсекречення тих документів, доступ до яких запитується відвідувачами, і або актуалізувати гриф обмеження доступу, або зняти існуючий та надати документи для роботи заявників.

Працюючи в архіві над документами для свого дослідження, стикнувся з такою проблемою: мені відмовили у доступі до архівної справи посилаючись на наявність у ній конфіденційної інформації про особу. За аналогією з іншими справами, знаю, що в ній максимум один-два документи містять таку інформацію. Чи можу я наполягати, щоб мені показали решту документів?

Так. Закон України “Про національний архівний фонд та архівні установи” (стаття 16) надає архіву право обмежити доступ до документів (!!), що містять державну таємницю або конфіденційну інформацію про особу. До документів, а не до справ, томів, фондів тощо.

Закон України “Про інформацію” в даному питанні пішов ще далі. Даний закон визначає, що саме інформація може бути з обмеженим доступом. Такий принцип, коли обмежується доступ тільки до певної інформації, а не до цілого документу, застосовується також у ряді країн.

Однак на практиці ми часто стикаємось з іншим: якщо в архівній справі хоча б на одній сторінці є конфіденційна інформація, справа не надається для роботи відвідувачам. Звертаємо увагу, що такі дії архівів є неправомірними. Рекомендуємо наполягати на своїх правах, в тому числі в судовому порядку.

Оптимальною в даному випадку є ситуація, коли архів надасть вам для роботи копію, а не оригінал справи, із пропущеною (заклеєною, зафарбованою тощо) конфіденційною інформацією.

Чи маю я право працювати з документами, в яких містяться прізвища та свідчення агентів КГБ?

Законодавство не пропонує жодного спеціального порядку для роботи з такими документами, керуватись слід загальними вимогами: обмежено може бути доступ лише до конфіденційної та таємної інформації. Тобто у випадку з кожним згаданим Вами документом може бути різна ситуація.

При цьому слід пам’ятати, що прізвище, свідчення чи загалом факт співробітництва з КГБ, як і усіма іншими органами СРСР, не є державної таємницею в державі Україна.

Абзац третій пункту 4 частини першої статті 8 Закону України “Про державну таємницю” визначає, що серед інших до державної таємниці відноситься інформація “…про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що ПРОВОДЯТЬ таку (оперативно-розшукову, розвідувальну і контррозвідувальну) діяльність.

Законами України (зокрема, ЗУ “Про оперативно-розшукову діяльність”, ЗУ “Про розвідувальні органи України”, “Про контррозвідувальну діяльність” визначено вичерпний перелік таких органів, в якому, очевидно немає ані КҐБ, ані НКВД, ані жодного органу влади іншої, окрім України, держави. Тому засекречення згаданої інформації, та відмова у доступі до неї під приводом таємності є порушенням чинного законодавства.

Однак, слід мати на увазі, що такі документи можуть містити конфіденційну інформацію про особу (як про агента, в тому числі сам факт співробітництва зі спецслужбами, так і про третіх осіб). В таких випадках наполягайте на роботі з копіями відповідних документів із вилученими фрагментами конфіденційної інформації. Детальніше про це читайте у відповідях на відповідні запитання.

Я – студент історичного факультету. На початку навчального року я подав в архів заяву від факультету, в якій це підтверджувалось і вказувалась тема моєї дипломної роботи. Чи маю я право працювати з документами за іншими темами, зокрема, для підготовки наукових статей? Чи мені слід звертатись в деканат за іншої заявою?

Так. Ви маєте право працювати і з іншими документами також. Законодавство України не встановлює жодних обмежень щодо того, хто і за якою темою має право доступу до архівних документів.

Єдиний момент: відповідно до Порядку користування документами НАФ, що належать державі, територіальним громадам (затверджений Наказом Державного комітету архівів України від 24 листопада 2005 року № 139) Вас можуть попросити заповнити нову заяву-анкету користувача, де треба буде, зокрема, вказати нову тему, над якою плануєте працювати.

Однак слід пам’ятати, що ст. 15 ЗУ “Про Національний архівний фонд та архівні установи” забороняє вимагати від користувачів інших документів окрім передбачених цим же законом. Такими документами є: особиста заява, документ, що посвідчує особу, а також документ, що підтверджує повноваження для осіб, що які користуються архівними документами за службовим завданням.

Архів відмовив мені в ознайомленні з кримінальною справою на нереабілітовану особу. Чи мав архів на це право?

Якщо єдиною причиною відмови у доступі до справи вказано, що особа є нереабілітованою, то такі дії архіву є неправомірними. Законодавство України не встановлює спеціального режиму для роботи з такими справами. Тому доступ до них здійснюється на загальних підставах – тобто доступ може бути обмежено лише у випадку наявності конфіденційної або таємної інформацію. Детально про такі обмеження вже йшлося в попередніх відповідях та розділі 3 даного посібника.

Чи має архів брати з мене плату за користування архівними документами?

Безпосередньо за користування документами – ні. Однак є ряд послуг, що надаються архівами і за які може братися плата.

Серед них зокрема і надання для користування в читальному залі архівних справ понад встановлені розміри і строки (тобто більше 5 описів, 10 бюксів мікрокопій, 10 справ, які за загальною кількістю аркушів не перевищують однієї тисячі аркушів, 50 кальок науково-технічної документації, 20 одиниць зберігання кінодокументів, звукозаписи, що за загальним обсягом не перевищують трьох годин звучання, відеодокументи, що за загальним обсягом не перевищують чотирьох годин екранного часу).

Платні послуги надаються архівними установами на договірній основі. Ціна послуги затверджується архівом, виходячи з валових витрат пов’язаних з наданням послуги.

Вичерпний Перелік платних послуг, які можуть надаватися архівними установами, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. № 639. Порядок їх надання затверджено Наказом Головного управління архівів України від 16 вересня 1999р. № 59.

Що робити, якщо мені відмовили у доступі до архівних документів, з якими я маю законне право ознайомлюватись?

Ви маєте право оскаржувати таке рішення архіву: звернутися до вищестоящого керівника, до прокуратури або до суду. Детально про процес оскарження читайте у розділі 4 даного посібника.

Під час ознайомлення з кримінальною справою мого діда, я зустріла кілька сімейних фотографій. Чи маю я право зробити з них копії?

Відповідно до п.15 Постанови Верховної Ради України “Про тлумачення ЗУ “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні” від 24 грудня 1993 № 3812-ХІІ, реабілітовані особи та їх спадкоємці мають право отримати рукописи, фотокартки та інші особисті речі, що знаходяться в кримінальній справі.

Чи маю я право користуватись приватним ноутбуком в Читальному залі архіву?

Так. Як і іншими технічними засобами, необхідними Вам для роботи. Єдине обмеження – такі засоби не повинні призводити до пошкодження стану документів та заважати іншим відвідувачам.

На практиці таке право нерідко порушується галузевими архівами (СБУ, МВС). Пов’язане це з тим, що такі архіви розміщуються в режимних приміщеннях відповідних органів, стосовно яких застосовуються окремі правила. Однак слід пам’ятати, що це є порушенням Ваших прав як користувача архіву, а обов’язком архіву є забезпечити реалізацію усіх (!) Ваших прав. Тому наполягайте на Ваших правах, в тому числі шляхом офіційного оскарження (до органу вищого рівня або до суду).

Запрошуємо вас висловлювати свої пропозиції та задавати питання у коментарях до цього посту, або писати на скриньку dostup@cdvr.org.ua.

Проект “Доступ до архівів як право на суспільну пам’ять” реалізовується Центром досліджень визвольного руху за фінансової підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.

Мета проекту – сприяння вільному доступу до інформації з архівів часів СРСР (насамперед до інформації про факти порушення прав людини та з метою встановлення долі загиблих, репресованих та учасників визвольного руху) шляхом поширення успішного досвіду та практичних порад для користувачів.

Центр досліджень визвольного руху
Hаукова громадська організація (Львів-Київ).
Вивчає український визвольний рух у ХХ ст.
Об’єднує істориків з різних регіонів України та з-за кордону, які досліджують пр



Print Friendly, PDF & Email