Що ми маємо право знати? Що таке інформація? Види і категорії

 

Об’єктом інформаційних відносин є, природно, інформація, котру нова редакція Закону “Про інформацію” визначає як “будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях, або відображені в електронному вигляді” (таке визначення інформації є вдалішим за те, що містилося у попередній редакції Закону, де йшлося про “документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі” і де, відтак, залишалися поза увагою відомості, скажімо, про події та явища в інших країнах).

 

Саме ці “будь-які відомості та/або дані” “кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати <…> усно, письмово, або в інший спосіб – на свій вибір” (частина друга ст.34 Конституції України). У Законі “Про інформацію” (частина перша ст.5) законодавець нащось “уточнив”, що йдеться про інформацію необхідну для реалізації свої прав, свобод і законних інтересів, але знов-таки забігаючи наперед, і дещо наразі спрощуючи, своєю чергою уточнимо, що законний інтерес кожного громадянина включає у себе інтерес знати все, що не заборонено законом.

 

Закон класифікує інформацію за видами і за порядком доступу. Перша класифікація є більш декларативною і назагал осособливого безпосереднього інтересу для нас в контексті популярного розгляду нашого права знати, за виїмком вказаного нижче у примітках, не становить.

 

Види інформації

 

Вид інформації До уваги
1 Інформація про фізичну особу Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто (за винятком випадків, передбачених законом). Див.також “Правові (де)конструкції”: 

https://stop-x-files-ua.org/?p=4372

https://stop-x-files-ua.org/?p=4404

2 Інформація довідково-енциклопедичного характеру
3 Інформація про стан довкілля (екологічна інформація) Не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом, крім інформації про місце розташування військових об’єктів.
4 Інформація про товар (роботу, послугу) Інформація про вплив товару (роботи, послуги) на життя і здоров’я людини не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.
5 Науково-технічна інформація Є відкритою за режимом доступу, якщо інше не встановлено законами України.
6 Податкова інформація Це – відомості і дані, що отримані суб’єктами інформ.відносин “у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом”.
7 Правова інформація Держава гарантує офіційне видання [всіх] законодавчих та інших нормативних актів масовими тиражами у найкоротші строки після їх прийняття
8 Статистична інформаця Підлягає систематичному оприлюдненню. Держава гарантує всім відкритий доступ до офіційної державної статистичної інформації, за винятком тієї, доступ до якої обмежено згідно із законом.
9 Соціологічна інформація
10 Інша інформація Вочевидь, саме до цієї аморфної категорії примхою чи лінощами законодавця потрапляє інформація про діяльність органів влади та державних посадовців, котра не відноситься до жодного з інших видів.

 

Куди практично важливішою для тих, хто поділяє кредо сайту “Право Знати” (“Громадяни мають право знати про державу все, окрім інформації, від якої вони, здійснюючи установчу владу, самі відмовляються в інтересах національної безпеки. А про політичну діяльність – все!”) є класифікація інформації (відомостей і даних) “за порядком доступу”:

 

Категорії інформації

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВІДКРИТА ІНФОРМАЦІЯ

Вся інформація, окрім віднесеної законом до інформації з обмеженим доступом (п.2 ст.20 Закону “Про інформацію”)

БЕЗУМОВНО ВІДКРИТА ІНФОРМАЦІЯ, зокрема: 

 

1. На підставі п.4 ст.21 Закону України “Про інформацію”:

– про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту,

– про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей,

– про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення,

– про факти порушення прав і свобод людини і громадянина,

– про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб,

– інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

 

2. На підставі п.5 ст.6 Закону “Про доступ до публічної інформації”:

– про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у т.ч. копії відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

 

3. На підставі п.6 ст.6 Закону “Про доступ до публічної інформації”:

– декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади,

– обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії.

 

4. На підставі п.4 ст.5 Закону “Про захист персональних даних”:

– [всі] персональні дані фізичної особи, яка претендує зайняти чи займає виборну посаду (у представницьких органах) або посаду державного службовця першої категорії, не належать до інформації з обмеженим доступом, за винятком інформації, яка визначена такою відповідно до закону.

 

5. На підставі п.3 ст.9 Закону “Про доступ до публічної інформації”:

– переліки відомостей, що становляють службову інформацію, який складається органами державної влади, органами міцевого самоврядування, іншими суб’єктами владних повноважень.

 

6. На підставі п.1 ст.13 Закону “Про доступ до публічної інформації”:

– інформація, пов’язана з виконанням обов’язків осіб, котрі виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно з законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг.

– інформація щодо умов (у т.ч. цінових) постачання товарів та послуг суб’єктами господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями.

 

ІНША ІНФОРМАЦІЯ, НЕ ВІДНЕСЕНА ЗАКОНОМ ДО ІНФОРМАЦІЇ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНФОРМАЦІЯ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ

Інформація, віднесена до такої законом (п.2 ст.20 Закону “Про інформацію”)

ТАЄМНА ІНФОРМАЦІЯ. 

 

Інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства чи іншу передбачену законом таємницю і розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі (п.1 ст.8 Закону “Про доступ до публічної інформації”).

 

 

КОНФІДЕНЦІЙНА ІНФОРМАЦІЯ (п.2 ст.21 Закону “Про інформацію”, ст.7 Закону “Про доступ до публічної інформації”).

 

 

Інформація про фізичну особу (п.2 ст.21 Закону “Про інформацію’)
Інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень (п.2 ст.21 Закону “Про інформацію”)
СЛУЖБОВА ІНФОРМАЦІЯ 

 

Інформація, що

– міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутривідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, яккщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльности установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень,

– зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльности, у сфері оборони України

і якій відповідно до закону присвоєно гриф “для службового користування”.

(ст.9 Закону України “Про доступ до публічної інформації”).

 

У п.1 ст.6 Закону України “Про доступ до інформації” визначено, що обмеження доступу до інформації може бути здійснено лише відповідно до закону (не підзаконного правового акту) при дотриманні в сукупности таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісности або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації одержаної конфіденційно або для підтримання авторитету і неупереджености правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

 

Важливо! Відповідно до статті 10 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини) право одержувати і передавати інформацію може підлягати лише обмеженням, “необхідним в демократичному суспільстві”. І хоча законодавець в Україні не знайшов в собі сміливости записати це в законі, ця норма в Україні є не лише чинною, але і пріоритетною стосовно національного законодавства. Тому, зокрема, не може бути правомірно обмежено доступ до інформації про діяльність органів влади, місцевого самоврядування, державних посадовців в обсязі, необхідному громадянину, платнику податків, виборцю для контролю за владою та здійснення електорального вибору. Сміливо і наполегливо вимагайте такої інформації – навіть якщо вам відмовлять і потім вас не підтримає суд в Україні, вас підтримає Європейський суд з прав людини. Лише домагаючись прозорости і підзвітности влади та політиків, ми можемо справді перетворити Україну на “правову, демократичну державу”.

 

 

Нове інформаційне законодавство (ст.29 Закону “Про інформацію”) виокремлює також суспільно-необхідну інформацію (інформацію, що становить суспільний інтерес), відносячи до такої (цей перелік не є виключним):

а) інформацію, що свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісности України,

б) забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків,

в) свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськости в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльности (бездіяльности) фізичних або юридичних осіб.

 

Очевидно, що інформація, яка становить суспільний інтерес може бути за режимом як відкритою (наприклад – у будь-якому випадку є відкритою інформація про порушення прав людини чи то про незаконні дії влади) як і віднесеною (у випадках, передбачених законом) до інформації з обмеженим доступом: наприклад, відомости про стан боєготовности війська напевно становлять суспільний інтерес, але можуть бути законно віднесені до державної таємниці.

Інформація з обмеженим доступом може бути поширена (і, відповідно, підлягає наданню на запит), “якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення” (п.2 ст.29 Закону “Про інформацію”). Слід зауважати, що суспільно-необхідна інформація підлягає оприлюдненню і наданню за запитами не лише органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими особами, але і суб’єктами господарювання – якщо така інформація перебуває в іхньому володінні (підпункт 4 п.2 ст.14 Закону “Про доступ до публічної інформації”).

 

Важливо також мати на увазі, що за п.7 ст.6 Закону “Про публічну інформацію” обмеженню доступу підлягає [як ми знаємо – лише відповідно до закону і за певних умов] “інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений”. Іншими словами, якщо ви вимагаєте надати вам певний документ, а розпорядник інформації посилається на наявність у ньому інформації з обмеженим доступом як на підставу відмови, це є неправомірним – розпорядник зобов’язаний вам надати всю інформацію з того документу, окрім тієї і лише тієї, котра за законом має обмежений доступ.