Тра 302011
 

Апарат Верховної Ради України – другий після Державного управління справами (ДУС) адміністративний монстр, що освоює значні обсяги бюджетних коштів. Не дивлячись на те, що цього року кошторис витрат Верховної Ради, вперше, став доступним для ознайомлення, і, навіть, був розміщений на парламентському інтернет-сайті, схеми витрачання державних коштів і розпорядження державною власністю Апаратом ВРУ, не стали більш прозорими.

В Апараті продовжують ігнорувати інформаційні запити, що стосуються витрачання бюджетних коштів. А на засідання парламентського комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності ВРУ, де розглядався звіт Управління справами Апарату про виконання кошторису витрат Верховної Ради за 2010 рік, журналіста проекту «Витрати органів державної та місцевої влади: як і навіщо приховувати?» (здійснюється за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження»), допущено не було. Члени комітету проголосували проти його присутності на засіданні. 20 квітня поточного року народні депутати відмовилися і від ідеї створення робочої групи, яка мала здійснити перевірку фінансової та господарської діяльності підприємств та використання майна Управлінням справами Апарату Верховної Ради. «Я ініціював створення при комітеті робочої групи, яка мала б повноваження залучити фахівців, щоб проаналізувати доцільність використання коштів Апаратом ВР. Але, більшість в Комітеті, яка контролюється Партією регіонів, навіть не включила цей проект рішення до порядку засідання »- заявив голова підкомітету з питань забезпечення діяльності Верховної Ради Василь Кравчук (БЮТ).

Бюджетна прірва

Те, що народні депутати і керівництво парламенту не мають власного бюджету і не можуть розпоряджатися бюджетними грошима – непорушна істина. Розпорядником бюджетних коштів, що виділяються на фінансування всіх можливих форм парламентської активності є Апарат Верховної Ради. І основна частка державних коштів з парламентського бюджету використовується для забезпечення функціонування його працівників та співробітників підлеглих йому держпідприємств. З 2004 року розмір парламентського бюджету коливався навколо суми 700 млн. гривень. Лише в 2008 році рекорд був побитий – Апарат отримав понад 800 млн. гривень. Після цього був спад, а з 2010 року – знову зростання. У поточному році Апарат ВР освоїть близько 850 млн. гривень. При цьому, на що саме витрачаються гроші навіть з раніше приховуваних кошторису витрат Апарату та звіту про її виконання, зрозуміти досить складно. Наприклад, «обслуговування діяльності Верховної Ради» – бюджетна програма в межах якої фінансуються витрати підприємств Апарату – автобази, управління адмінбудинків, парламентські їдалені і підприємства, які обслуговують житлові будинки депутатів і парламентських чиновників. Цікаво, що серед них немає будкомбінату Ради, а парламентські санаторії «Дюльбер» і «Нижня Ореанда» фінансуються за іншою бюджетною програмою. Хоча з будкомбінатом все прозаїчніше – він отримує гроші з бюджету управління адмінбудинків, щороку проводячи ремонти і реконструкції в парламентських будинках і будівлях. У 2011 році це близько 37 млн. гривень + 20 млн.гривень – на будівництво парламентського житла. Крім цього, там не гребують приватними замовленнями, про що мова піде нижче. Апарат Верховної Ради схильний перерозподіляти бюджетні кошти для підвищення прибутковості своїх підприємств, «знімаючи» їх зі статей витрат народних депутатів: у минулому році, за рахунок зменшення витрат на інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення парламенту, автобаза ВР закупила нові автомобілі та запчастини на суму близько 4,6 млн. гривень. Характерно, що автобаза передає частину автомобілів, які перебувають у неї на балансі фізичним та юридичним особам і отримує прибуток, розмір якого, щоправда, не оприлюднюється. Як, власне, і дані про фінансовий стан держпідприємства «Готельний комплекс« Київ », дохід якого, тільки за рахунок проживання в ньому народних депутатів, в минулому році склав 19,5 млн. гривень.

Парламентський будкомбінат: працюючи на себе

Як зазначалося вище, не дивлячись на застосування найбільш успішних технологій будівництва і реконструкції, парламентські будівлі щорічно потребують ремонту. При чому, приватні компанії на умовах тендеру, залучаються рідко – в основному, тут, діє правило закупівлі «з одним учасником» і цей учасник – Будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України. Під кінець минулого року будкомбінату вдалося поповнити дохідну частину свого бюджету майже на 13 млн. гривень: дахи низки адмінбудівель, несподівано, виявилися аварійними і їм знадобився капітальний ремонт. Цікаво, що ремонт і «будівельно-монтажні роботи» у будівлях парламенту здійснювалися ще навесні 2010 року, і, схоже, чиновники Апарату сподівалися на добре ставлення Кабміну, який розподіляє бюджетні кошти. Будкомбінат виконує не тільки державні, але й приватні замовлення на будівництво. Один з найбільш відомих об’єктів, побудованих ним – житловий комплекс «Брест-Литовський» в селі Чайки Київської області, замовником якого виступило ТОВ «Екоінвестбуд», основним власником якого є київський бізнесмен Віктор Братина. Між тим, за словами жителів комплексу, в ньому не було забезпечено нормальне водопостачання – він не був підключений до міського водопроводу. А дочірнє підприємство ТОВ «Екоінвестбуд» – ТОВ «Екожітлосервіс» виступає відповідачем за низкою скарг від покупців квартир, що звинувачують ТОВ у відсутності ліцензії на надання житлово-комунальних послуг

Дорогий відпочинок

У поточному році санаторний комплекс “Дюльбер” і санаторій «Нижня Ореанда» Управління справами Апарату Верховної Ради освоять 76,759 млн. гривень. Це на 9 млн. гривень більше, відносно минулого року. Відповідь на запитання – «як будуть витрачатися ці гроші?», лежить набагато глибше, ніж, якби вона стосувалася інших підприємств Апарату. Дані про прибуток «Дюльберу» і «Нижньої Ореанди» передбачувано не оприлюднюються: у поточному році Управління справами Апарату Верховної Ради прозвітувало лише про використання 7,216 тис. гривень – як були використані ще 60 млн. гривень бюджетних коштів – залишається загадкою. Втім, про фінансовий стан цих підприємств каже мінімальна ціна за номер у санаторіях – 1500 грн за добу і дефіцит вільних місць у травні-вересні. Справа в тому, що держава тривалий час використовувала тільки частину території і майнового комплексу «Дюльбер»: 29 вересня 2000 Управління справами ВРУ здійснило передачу частини корпусів «Дюльберу» на загальну суму понад 5,256 млн. гривень ЗАТ «Лаванда і Ко», а 22 травня 2002 року ЗАТ «Дюльбер-2». Основним власником цих підприємств, через офшори на Віргінських островах, Міжнародну агропромислову корпорацію і корпорацію «Агротех» є Володимир Бортник – депутат трьох скликань і досить відома фігура в 90-і роки минулого століття. Володимир Бортник довгий час керував держконцерном “Украгротехсервіс”, що управляв, після ліквідації колгоспів, майном механіко-технічних станцій (МТС) і заводами з виробництва сільгосптехніки та обладнання. У 1994 році “Украгротехсервіс” закупив у заснованої нинішнім гендиректором корпорації «ЄДАПС» Юрієм Сидоренком компанії «Гленкур Інтернешнл СА» 500 тис. тонн бензину і дизельного палива для потреб посівної. Щоправда, паливо на склади концерну так і не надійшло, а 12 травня 1994 року на пана Бортника було здійснено замах – він був розстріляний з автоматичної зброї, дивом вижив, але залишився інвалідом. Партнерами з бізнесу та політичної діяльності Володимира Бортника довгий час були екс-прем’єр-міністр Юхим Звягільський і одіозний радник Леоніда Кучми Олександр Волков. Тому, не дивно, що до останнього часу його структурам вдавалося отримувати прибуток від продажу номерів у більшості корпусів «Дюльберу», маючи в штаті всього 16 співробітників. Якщо народний депутат вирішував оселитися в корпусі, керованому структурами Бортника, то бюджетні кошти, що виділяються на відпочинок депутата, надходили на рахунок «Лаванда і Ко», а, потім, ЗАТ «Дюльбер-2». Крім цього «Дюльбер-2» заробляв на оренді та організації екскурсій. У той же час, офіційно, структури Бортника заробляли дуже мало, а після 2004 року, взагалі почали працювати збитково. Що не мусило не звернути уваги прокуратури Ялти та Державної податкової адміністрації. В кінці 2007 року Верховний суд визнав договір про передачу майнового комплексу «Дюльбер», ЗАТ «Дюльбер-2» недійсним. Але це не значить, що держава отримала повний контроль над майновим комплексом «Дюльбер»: ЗАТ «Дюльбер-2» проходить процедуру банкрутства, і його кредитори подають позови до Фонду держмайна, який володів частиною акцій ЗАТ.

Іван Красіков, Сергій Головньов, за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження»



Print Friendly, PDF & Email