Жов 252013
 

Прокуратура може не контролювати порушення законодавства народними депутатами. До такого висновку дійшов Окружний адміністративний суд міста Києва та виніс постанову від 02.10.2013, якою ЕДЦ «Правова аналітика» (Позивач) відмовлено у задоволенні позовних вимог до Генеральної прокуратури (Відповідач). Позовні вимоги Позивача полягали у зобов’язанні Відповідача розглянути скарги на бездіяльність народних депутатів у зв’язку із ненаданням ними відповідей на звернення громадськості та, як наслідок, порушенням законодавства про інформацію, доступ до інформації суспільного інтересу та про звернення громадян.

Таким чином суд погодився з тим, що прокуратура не уповноважена на розгляд скарг на бездіяльність народних депутатів при ненадання ними інформації суспільного інтересу на звернення громадськості. Позиція Окружного адміністративного суду обґрунтована наступним: 1) Відповідач розглянув скарги позивача, надавши лист про те, що Генеральна прокуратура не здійснює нагляд за дотриманням законодавства Верховною радою України; 2) прокуратура не здійснює прокурорський нагляд за Верховною Радою України. 3) прокуратура уповноважена на власний розсуд приймати рішення щодо вжиття заходів прокурорського реагування, і вжиття таких заходів є виключно процесуальним правом, а не владною управлінською функцією.

Як зазначає директор ЕДЦ «Правова аналітика» Мар’яна Булгакова «дані висновки суду першої інстанції є помилковими, свідчать про неповне з’ясування судом обставин справи і ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, тому дана постанова суду оскаржена в апеляційному порядку. Зокрема надання листа Прокуратурою само по собі не може свідчити про розгляд скарг, оскільки такий полягає у наданні відповіді по суті (вирішенні питання про притягнення чи не притягнення до відповідальності, про порушення прав скаржника чи відсутність такого), а відповідь Генпрокуратури не містить інформації про розгляд/вирішення порушеної у скаргах проблеми, так як жодного рішення по скаргам не прийнято, Прокуратура не вчинила жодних із повноважень, передбачених законодавством, які вчиняються при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів та перевірках. Крім того, Позивач НЕ просив суд зобов’язати Генеральну прокуратуру притягнути до відповідальності народних депутатів, а лише просив суд зобов’язати Генеральну прокуратуру розглянути скарги». Як зазначає експерт центру Андрій Петрів «теза Відповідача про відсутність повноважень на здійснення прокурорського нагляду за Верховною Радою України та її посадовими особами помилково вжита до даних правовідносин, оскільки Позивач у своїх скаргах не просив здійснювати прокурорський нагляд за ВРУ, а просив вжити заходів у зв’язку із невиконанням законодавства громадянами України, які є народними депутатами України та зобов’язані виконувати закон «Про звернення громадян» та про інформацію. А народний депутат, як і будь-яка інша особа, може бути притягнений до адміністративної відповідальності, і це можуть та уповноважені вчиняти лише органи прокуратури.

Для недопущення формування практики, за якою можливим є не притягнення до  адміністративної відповідальності народних депутатів, (оскільки жоден інший орган, крім прокуратури, не уповноважений складати протоколи про адміністративні правопорушення при недотриманні законодавства про інформацію і про звернення громадян), постанова суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку.



Print Friendly, PDF & Email

Sorry, the comment form is closed at this time.