Тра 242011
 

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2011 р.
№ 7/21
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого А.,
суддів:
Б, В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжнародної благодійної організації «Екологія -Право-Людина» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2010 р. у справі №7/21 господарського суду Львівської області за позовом Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» до ВАТ «Миколаївцемент» про зобов’язання вчинити певну дію,

у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Алексєєва Є.А. дов. №166 від 14.06.2010року
від відповідача:не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.03.2010 року у справі №7/21 (суддя Д. позов задоволено частково, зобов’язано ВАТ «Миколаївцемент» надати Міжнародній благодійній організації «Екологія-Право-Людина»наступні документи, запитані листом від 02.12.2009 року шляхом надіслання паперових копій або електронних носіїв, що містять запитувані документи, на адресу Міжнародної благодійної організації «Екологія–Право-Людина»: ОВНС проекту «Реконструкція ВАТ «Миколаївцемент» при збільшенні потужностей виробництва цементу та перевід обертових печей на ВАТ «Миколаївцемент»з природного газу на вугілля та альтернативне паливо»; висновок державної екологічної експертизи проекту «Реконструкція ВАТ “Миколаївцемент” при збільшенні потужностей виробництва цементу та перевід обертових печей на ВАТ «Миколаївцемент» з природного газу на вугілля та альтернативне паливо»; в задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання відповідача надати ОВНС проекту спорудження нового заводу із сухим способом виробництва цементу відмовлено; провадження у справі в частині зобов’язання відповідача надати копію ліцензії на здійснення діяльності у сфері поводження з відходами припинено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2010 року у справі №7/21 (судді Н., М., М.) апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду Львівської області від 31.03.2010 року у справі №7/21 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
У касаційній скарзі Міжнародна благодійна організація «Екологія –Право-Людина»просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2010 року за апеляційною скаргою ВАТ «Миколаївцемент» скасувати, залишити в силі рішення господарського суду Львівської області від 31.03.2010 року по справі №7/21 за позовом МБО «Екологія-Право-Людина»до ВАТ «Миколаївцемент» про зобов’язання вчинити певну дію, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 4 ст.36 Конституції України, ст.19 Закону України «Про звернення громадян», ст.ст. 9, 21, 25-1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Відповідно до розпорядження Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України М. від 18.01.2011р. №03.08-05/33 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого – судді А, Б, В.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» відповідно до Статуту, зареєстрованого Міністерством юстиції України 24.03.1999 року, має право представляти та захищати свої законні права та інтереси, законні права та інтереси своїх членів та інших осіб у державних та громадських органах, органах місцевого самоврядування, звертатися до державних та громадських органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних та фізичних осіб з питань, що стосуються довкілля, порушень законодавства України. (п.2.4.5, п. 2.4.15 Статуту).
Метою створення і діяльності позивача є надання допомоги у захисті екологічних прав фізичним і юридичним особам, захист довкілля, сприяння розвитку природоохоронної справи та розвитку екологічної освіти, науки та культури (п.2.1 Статуту).
02.12.2009 року МБО «Екологія-Право-Людина»надіслала до ВАТ «Миколаївцемент» запит про надання екологічної інформації, керуючись ст. 25-1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», в якому просила надати копії наступних фактичних документів у паперовому чи електронному форматі: 1) ОВНС проекту «Реконструкція ВАТ «Миколаївцемент» при збільшенні потужностей виробництва цементу та перевід обертових печей на ВАТ «Миколаївцемент» з природного газу на вугілля та альтернативне паливо»; 2) Висновок державної екологічної експертизи проекту «Реконструкція ВАТ «Миколаївцемент» при збільшенні потужності виробництва цементу та перевід обертових печей на ВАТ «Миколаївцемент» з природного газу на вугілля та альтернативне паливо»; 3) Ліцензії на здійснення діяльності у сфері поводження з відходами, а саме збирання, утилізації відпрацьованих автомобільних шин та ТПВ; 4) ОВНС проекту спорудження нового заводу із сухим способом виробництва цементу.
Листом №02430 від 01.02.2010 року ВАТ «Миколаївцемент» надав частину запитуваних документів та повідомив МБО «Екологія-Право-Людина», що запитуваний проект ОВНС проекту спорудження нового заводу із сухим способом виробництва цементу на даний час перебуває на стадії розробки та остаточно не затверджений, матеріали щодо оцінки впливу на навколишнє природне середовище збільшення потужності виробництва цементу та переводу обертових печей на ВАТ «Миколаївцемент» з природного газу на вугілля та альтернативне паливо та висновок державної екологічної експертизи проекту “Реконструкція ВАТ “Миколаївцемент” при збільшенні потужностей виробництва цементу та перевід печей з природного газу на вугілля та альтернативне паливо” передані у зв’язку із розглядом іншої судової справи та на даний час відсутні на підприємстві (а.с.28).
З огляду на ненадання позивачу запитуваної екологічної інформації, МБО «Екологія-Право-Людина» звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до ВАТ «Миколаївцемент» про зобов’язання відповідача надати позивачу документи, запитані листом від 02.12.2009 року шляхом надіслання паперових копій або електронних носіїв, що містять запитувані документи, на адресу позивача на підставі ст. 50 Конституції України, ст. 2 “Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля”, ст. ст. 25, 25-1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.1 Закону України «Про звернення громадян». В обґрунтування позову позивач послався на порушення гарантованого Конституцією права позивача на доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання відповідача надати ОВНС проекту спорудження нового заводу із сухим способом виробництва цементу, господарський суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані докази існування зазначеного проекту на час розгляду спору.
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача надати позивачу ОВНС проекту «Реконструкція ВАТ «Миколаївцемент» при збільшенні потужностей виробництва цементу та перевід обертових печей на ВАТ «Миколаївцемент» з природного газу на вугілля та альтернативне паливо»та висновок державної екологічної експертизи проекту “Реконструкція ВАТ «Миколаївцемент» при збільшенні потужності виробництва цементу та перевід обертових печей на ВАТ «Миколаївцемент» з природного газу на вугілля та альтернативне паливо», господарський суд першої інстанції виходив з того, що по-перше, Конвенція, хоч і покладає обов’язок по наданню екологічної інформації на державні органи, однак не обмежує і не звільняє відповідних суб’єктів (в даному випадку підприємство відповідача) від виконання вимог національного законодавства щодо надання екологічної інформації (ст. 25-1 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”); по-друге, запитувані документи є власністю відповідача, тому передача таких документів у користування іншим особам, зокрема адвокатам не позбавляє відповідача права доступу до цих документів, не унеможливлює зняття з них копій та не позбавляє відповідача обов’язку щодо надання інформації по зазначеним документам.
Припиняючи провадження у справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині зобов’язання надати копію ліцензії на здійснення діяльності у сфері поводження з відходами, господарський суд першої інстанції виходив з того, що предмет спору відсутній, оскільки матеріалами справи підтверджується та позивачем не заперечується факт надання вказаного документа позивачу.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що: по-перше, законодавством передбачено надання екологічної інформації на запит саме громадського природоохоронного об’єднання, проте позивач не додав до запиту документів, що підтверджують його статус як громадського природоохоронного об’єднання; по-друге, господарським судом першої інстанції не надано оцінки доводам відповідача щодо відсутності запитуваної інформації у відповідача на момент пред’явлення вимоги у зв’язку з передачею вказаних документів іншим особам; по-третє, відповідно до «Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля»від 25.06.1998р. ратифікованої Законом України від 06.07.1999р. №832-ХІV, обов’язок по інформуванню щодо екологічної інформації покладено на державні органи, до яких ВАТ «Миколаївцемент» не належить.
Однак, вищезазначені висновки господарського суду апеляційної інстанції не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до п. “е” ч. 1 ст. 9 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” кожний громадянин України має право на вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом.
Відповідно до п. “в” ч. 1 ст. 10 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” екологічні права громадян забезпечуються в т. ч. участю громадських об’єднань та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»інформація про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) – це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про: стан навколишнього природного середовища чи його об’єктів – землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та рівня їх забруднення; біологічне різноманіття і його компоненти, включаючи генетично видозмінені організми та їх взаємодію із об’єктами навколишнього природного середовища; джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей; загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних ситуацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації щодо заходів, спрямованих на зменшення їх негативного впливу на природні об’єкти та здоров’я людей; екологічні прогнози, плани і програми, заходи в тому числі адміністративні, державну екологічну політику, законодавство про охорону навколишнього природного середовища; витрати, пов’язані із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища, інших джерел фінансування, економічний аналіз, проведений у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.
Основними джерелами такої інформації є дані моніторингу довкілля, кадастрів природних ресурсів, реєстри, автоматизовані бази даних, архіви, а також довідки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, окремими посадовими особами.
У відповідності до п. п. “д”, “і” ст. 21 згаданого Закону громадські природоохоронні об’єднання мають право, зокрема, вільного доступу до екологічної інформації; оскаржувати в установленому законом порядку рішення про відмову чи несвоєчасне надання за запитом екологічної інформації або неправомірне відхилення запиту та його неповне задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.251 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, діяльність яких може негативно вплинути або впливає на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров’я людей, зобов’язані забезпечувати вільний доступ населення до інформації про стан навколишнього природного середовища.
Згідно з ч.5 ст.3 “Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля”, ратифікованої Законом України №832-XIV від 06.07.1999 р., положення цієї Конвенції не впливають на права будь-якої Сторони продовжувати виконувати або впроваджувати заходи, що передбачають більш широкий доступ до інформації, більш активну участь громадськості в процесі прийняття рішень і більш широкий доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, ніж це передбачено цією Конвенцією.
Згідно з ч.6 ст.3 згаданої Конвенції ця Конвенція не потребує будь-яких послаблень існуючих прав на доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища.
З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що Конвенція хоч і покладає обов’язок щодо надання екологічної інформації на державні органи, однак не обмежує та не звільняє відповідних суб’єктів (у даному випадку конкретне підприємство) від виконання вимог національного законодавства щодо надання екологічної інформації (ст.251 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”).
З огляду на викладене, висновки господарського суду першої інстанції про наявність у відповідача обов’язку щодо надання екологічної інформації на підставах, передбачених Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” (ст. 25-1 Закону) є цілком правомірними.
Слід зазначити, що доводи відповідача щодо передачі частини запитуваних документів адвокатському об’єднанню у зв’язку з необхідністю представлення інтересів відповідача в адміністративній справі, цілком правомірно не було взято до уваги господарським судом першої інстанції, оскільки передача запитуваних документів (які є власністю відповідача) в користування іншим особам, не позбавляє відповідача права доступу до цих документів, не унеможливлює зняття з них копій та не звільняє відповідача від обов’язку щодо надання екологічної інформації.
З огляду на викладене, висновки господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову в частині зобов’язання відповідача надати ОВНС проекту «Реконструкція ВАТ «Миколаївцемент» при збільшенні потужностей виробництва цементу та перевід обертових печей на ВАТ «Миколаївцемент» з природного газу на вугілля та альтернативне паливо»та висновку державної екологічної експертизи проекту «Реконструкція ВАТ «Миколаївцемент» при збільшенні потужностей виробництва цементу та перевід обертових печей на ВАТ «Миколаївцемент» з природного газу на вугілля та альтернативне паливо» є законними і обґрунтованими, у зв’язку з чим підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 31.03.2010 року у справі №7/21 у Львівського апеляційного господарського суду не було.
Відповідно до ч.1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене постанова Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2010 року у справі №7/21 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Львівської області від 31.03.2010 року у даній справі – залишенню в силі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 6 ст. 111-9, ст. ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина»на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2010 року у справі №7/21 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2010 року у справі №7/21 скасувати, а рішення господарського суду Львівської області від 31.03.2010 року у справі №7/21 залишити в силі.
Головуючий
Судді



Print Friendly, PDF & Email